Елітний автопарк і заміський котедж з басейном: небюджетне життя керівника луцького сервісного центру МВС
Керівник луцького сервісного центру МВС Володимир Шевчук, відповідно до декларації про доходи, отримує близько 30 тисяч гривень зарплати на місяць. Він не має у власності ні житла, ні землі, ні автівки. Водночас його сім’я будує просторий котедж з басейном неподалік Луцька та користується елітним автопарком, походження коштів на який викликає чимало запитань.
Центр журналістських розслідувань «Сила правди» дослідив небюджетний спосіб життя адміністратора луцького Територіального сервісного центру МВС.
Сім’я бюджетників без копійки заощаджень
41-річний Володимир Шевчук, згідно з електронними деклараціями НАЗК, у 2018–2019 роках був документознавцем у сервісному центрі МВС № 0741 у Струмівці, що на околиці Луцька. У 2020-му він претендував на посаду адміністратора і досі офіційно її обіймає. Насправді ж є тимчасовим виконуючем обов’язків начальника цього відомства.
Офіційні заробітки Володимира Шевчука у сервісному центрі МВС не можна назвати високими. У 2019 році його середньомісячна заробітна плата становила трохи більше 12 тисяч гривень, у 2020 – 9,3 тис. грн, у 2021 – майже 16 тис. грн, 2022 – 18,7 тис. грн, 2023 – 21,1 тис. грн, 2024 – 21,8 тис. грн, 2025 – майже 38 тис. гривень. Цифри наведені без вирахування податків.
Його дружина Оксана Шевчук, відповідно до інформації із декларації, теж усі ці роки була працівницею бюджетної сфери. У 2018 році вона отримувала заробітну плату в луцькій ЗОШ №12, Головному управлінні юстиції Волині та соціальну допомогу від центру зайнятості. З 2021 по 2025 роки працювала у комунальному будинку культури села Жидичин. Там дружина сервісника отримувала скромну заробітну плату: від 2,5 до 9,1 тисячі гривень на місяць
Заощаджень чи житла у перші роки роботи в сервісному центрі, якщо вірити задекларованому, в родини Шевчуків не було. У 2018–2019 єдина нерухомість сім’ї з двома дітьми – 17 соток землі у селі Жидичин, які ще з 2010 року були у власності Оксани Шевчук.
«Скромний» будинок у Кульчині за ціною однокімнатної квартири
2023-й став для родини Шевчуків роком стрімкого покращення. У травні дружина посадовця всього за 60 тисяч гривень придбала 10 соток землі в селі Кульчин Луцького району, де останнім часом люблять селитись багаті і впливові. Ціна однієї сотки, якщо вірити задекларованому, усього 6 тисяч гривень.
«Зараз там ціна піднялася, а на момент купівлі, там така ціна була. Оцінку проводили продавці», – каже Володимир Шевчук.
Того ж року в електронній декларації про майно та доходи Шевчуки вказали недобуд на цій ділянці площею 134 квадратні метри. Хоча згідно з містобудівною документацією площа об’єкта – 197 квадратів.
У жовтні того ж року дружина посадовця отримала у власність ще один житловий будинок – у спальному мікрорайоні Луцька. Його площа 106 квадратних метрів. А з ним і 6 соток прибудинкової території.
Згідно з декларацією, луцьку нерухомість родина не купувала. Її подарувала Ірина Осадча – матір Оксани Шевчук.
У 2024 році Оксана Шевчук придбала ще 10 соток у Кульчині – суміжну земельну ділянку. Зазначена у декларації вартість – 116 тисяч гривень. На об’єднаній ділянці за високим парканом виростає три об’єкти: одноповерховий будинок із гаражем та дві господарські споруди.
«Йде будівництво. Будинок на 100 з лишнім квадратів. Чим він розкішний? Звичайний будинок, одноповерховий: дві кімнати, кухня. З чого ви взяли, що я його будую? Будинок – на дружині. Проводиться будівництво за власні кошти, згідно декларації», – розповідає про маєток Володимир Шевчук.
За парканом у Шевчуків – газончики та декоративна бруківка, велика зона відпочинку для сім’ї, басейн та альтанка. Хоча посадовець декларує маєток як об’єкт незавершеного будівництва і стверджує, що там не проживає, але «Сила правди» застала там господаря в розпал робочого дня
Зі слів Шевчука, нерухомість обійшлася родині приблизно у півтора мільйона гривень. Тобто, за курсом 2024 року це 37 тисяч доларів США. За ці гроші можна було купити хіба однокімнатну квартиру у Луцьку.
«Що значить всього-на-всього? А скільки по вашому на 125–130 квадратів треба блоків, на яку вартість? Цементу, металочерепиці, вікон… Я можу розказати, що по чому коштує», – переконує Володимир Шевчук.
На сусідній вулиці у Кульчині продається будинок, менший, ніж у Шевчуків і без внутрішніх робіт. Ділянка площею 12 соток, без ландшафтного дизайну та басейну. За інформацією рієлторки, яка продає об’єкт, господарі виїхали за кордон і нещодавно виставили житло на продаж за ціною нижче ринку – 140 тисяч доларів, тобто понад 6 мільйонів гривень.
«На першому поверсі – 90 метрів квадратних і мансардний поверх – 20 метрів квадратних. Ви дешевше не подубуєтеся. Це доцільно хіба, якщо ви хочете індивідуальний проект, якого на ринку немає. Щоб купувати в тому місці землю, це тисяч 5 доларів США за сотку», – розповіла представниця агентства нерухомості, номер якої вказано на паркані будинку в Кульчині, який виставили на продаж.
Допомога з-за кордону і підприємницький хист дружини
Зі слів Володимира Шевчука, будинок у Кульчині – це заслуга його дружини і тещі. Італійська родичка, яка мало не три десятки років на заробітках в Італії, допомогла Шевчукам фінансами. Щоправда, у яких обсягах – у декларації не вказано. Подарунків чи позик посадовець сервісного центру не задекларував. А основну суму на будівництво нібито заробила дружина.
«В дружини були автомобілі. Вона продала автомобіль і в декларації зазначені кошти за автомобіль. Із зазначених коштів ми будуємо будинок», – говорить декларант.
А й справді, в Оксани Шевчук, якщо вірити офіційним деклараціям чоловіка, неабиякий підприємницький хист. Вона вміє продати вживані авто вдесятеро дорожче від ціни придбання.
У 2018 році в Оксани Шевчук була Toyota RAV4 2011 року. Вказана вартість купівлі – 45 тисяч гривень, а це орієнтовно 1700 доларів на той час. З декларації за 2020 рік ця автівка зникає, натомість з’являються 420 тисяч гривень за відчуження рухомого майна.
З цього можна припустити, що Оксана Шевчук продає її за 15 тисяч доларів, тобто вдесятеро дорожче. Натомість працівниця будинку культури придбала 4-річний преміум-кросовер Audi Q7, нібито за 13 тисяч доларів, а через рік і його продала вже приблизно за 37 тисяч.
«Ви врахуйте, яка вартість долара була на момент купівлі і яка стала? Автомобілі ми ж купуємо в доларах, правильно? На сьогоднішній день… Я купував її де? Я вже не пам’ятаю», – плутається в поясненнях Володимир Шевчук.
Наприкінці 2022-го року, Оксана Шевчук, відповідно до декларації, знову купує Audi Q7, але на два роки новішу приблизно за 21 тисячу доларів і в 2024–му продає її за понад 50 тисяч доларів США.
«Ми купували її в людини, яка виїжджала за кордон», – каже сервісник.
Паралельно з вигідними угодами у декларації Шевчука починають з’являтися заощадження: за 2021 рік – 70 тисяч гривень готівки, у 2022 – 920 тисяч гривень, у 2024 – 60 тисяч доларів США і півмільйона в гривнях. Юрист ГО «Центр протидії корупції» Олексій Бойко вважає, що такі вигідні перепродажі авто і паралельне накопичення готівки нагадують схему відмивання коштів.
«Ціна придбання 800 тисяч, а ціна продажу цього ж автомобіля через два роки – 2 мільйони 100 тисяч. Це досить серйозний розбіг. Він єдине, чим може пояснюватись, тим, що то був розбитий взагалі автомобіль, а це вже ціна відновленого. При чому 2,1 мільйона – це ціна зараз офіційної такої машини. Можливо була занижена вартість при купівлі. Тут вже відповідні органи мають з’ясовувати при проведенні перевірки, але точно викликає питання», – констатує експерт.
Попри великі видатки сім’ї на купівлю землі, будівництво та ремонти, в декларації за 2025 рік Шевчук вказує кругленькі суми заощаджень. Готівкою все ще зберігають 50 тисяч доларів США та 200 тисяч гривень.
Пасажир маршрутки чи власник елітного автопарку?
Володимир Шевчук стверджує, що сім’я будується за кошти з продажу автівок. В декларації за 2025 рік посадовець у розділі «транспортні засоби» вказує авто Skoda Octavia 2020 року, а також квадроцикл CAN-AM 2024-го. Усе в 2025-му придбала дружина Оксана. «Шкоду» – за 528 тисяч гривень, а квадроцикл обійшовся у 120 тисяч.
Сам Володимир Шевчук офіційно у власності не має ні житла, ні «коліс». На роботу, за його словами, дістається маршруткою або «знайомі підвозять». Щоправда на запитання про вартість проїзду громадським транспортом наш герой не зміг відповісти.
«А яка саме вас цікавить маршрутка? Хтось приїде, хтось привезе, хтось забере. Ви були в сервісному центрі. Ви ж бачили, хто відвозить, хто привозить, хто забирає. Немає ж такого, щоб я їздив на автомобілі. Правильно?», – каже сервісник.
Колеги Володимира Шевчука із сервісного центру на умовах анонімності розповіли, що керівник дійсно зненацька став пасажиром і на роботу його останнім часом привозять.
А тим часом біля маєтку у Кульчині простоює елітний автопарк. До прикладу, ось цей матовий Volkswagen Touareg 2024 року. Ціна такого на платформах з продажу сягає трьох мільйонів гривень.
Оформлена автівка на 70-річну мешканку Жидичина, тещу Володимира Шевчука, Ірину Осадчу. Це підтвердив і сам посадовець.
«На Туарезі я їздив два роки тому. Це також тимчасово, бо це автомобіль зареєстрований на тещу», – говорить сервісник.
У березні цього року теща Володимира Шевчука, яка вже 29 років мешкає і працює в Італії, вирішила купити авто з ринковою вартістю під 70 тисяч доларів для Луцька.
«Я тут не бачу нічого такого… В тещі є офіційні підтвердження коштів, в неї контракти. На цьому автомобілі я жодного разу не їздив», – заперечив свою попередню версію Володимир Шевчук.
За свідченнями джерел «Сили правди», цим авто зазвичай користується дружина Оксана. Але і вона останнім часом на простої, бо жінка пересіла на Skoda Kodiaq.
За кермом цього авта журналісти «Сили правди» бачили жінку кілька днів поспіль. На ньому Оксана Шевчук також не раз привозила на роботу чоловіка.
«Це тимчасова автівка. Мій товариш дав покористуватися. Сьогодні один товариш дав, завтра інший товариш дав», – пояснює Шевчук.
Біля будинку у Кульчині «Сила правди» також зафіксувала Mercedes GL класу. Кому належить ця автівка – невідомо. Але поінформовані джерела із сервісного центру на умовах анонімності кажуть, що шеф не раз приїздив на роботу на аналогічному авто.
Не дитячий автопарк у Луцьку
Поки Шевчуки добудовуються в Кульчині, офіційно вони проживають в одному зі спальних мікрорайонів Луцька. Зранку з воріт будинку виїздить білий Volkswagen Passat 2021 року. Авто оформлене на 20-річного сина-студента Станіслава Шевчука. Офіційно хлопець придбав його у січні цього року.
Далі з двору виїздить ще одне авто – преміальний електрокросовер Mercedes-Benz. За кермом – 19-річна донька Шевчука – Христина.
«Так. Є таке авто. Це не наш – зятя автомобіль. Майбутнього», – пояснює наявність преміального авто Шевчук.
Цікаво, що комбінація цифр державного номерного знака цього авто, яке, за словами Володимира Шевчука, належить бойфренду його доньки, збігається з номером Туарега італійської бабусі.
«Тому, що коли він реєстрував авто, то я йому презентував номера. Це звичайний номер за 360 гривень», – каже сервісник.
Під час підготовки цього матеріалу, наприкінці жовтня 2026 року, Оксана Шевчук зареєструвала на себе аналогічний автомобіль – Mercedes–Benz EQC 4Matic 2021 року випуску. На платформах з продажу ціна такого – приблизно 30 тисяч доларів.
Суд над волонтером та кримінал на журналістів
Чому в деклараціях керівника сервісного центру МВС Володимира Шевчука немає чимало з того, що вдалося побачити журналістам? Чи могла собі дозволити сім’я бюджетників такі розкоші?
Відповіді на ці питання мають шукати правоохоронці. Але саме під час підготовки цього матеріалу до редакції звернувся луцький волонтер і підпримець Ростислав Дужик, який з початку повномасштабної війни приганяє з-за кордону автівки для військових підрозділів через свій благодійний фонд.
Він розповів, що у липні цього року у сервісному центрі МВС йому відмовили у реєстрації однієї із таких машин. Чоловік звернувся до Володимира Шевчука, якого знав багато років, щоб він посприяв швидшій реєстрації авто.
«Ця машина на фронт, каже, буде йти? Щоб зареєструвати її «соточку», каже, принеси і все. Соточку доларів. Я йому кажу: Леонідович, ти чудиш, ти не добудуєшся, якщо ти себе будеш так вести», – розповідає про конфлікт із Шевчуком Дужик.
Посадовець і клієнт сервісного центру посперечалися. Шевчук викликав на нього поліцію. А вже за два з половиною тижні волонтера засудили за дрібне хуліганство. Суддя Андрій Олексюк призначив йому 50 годин громадських робіт на основі показів Шевчука та адміністраторки сервісного центру.
«Доводи Дужика про те, що він лише звернувся до ТСЦ МВС №0741 для отримання адміністративних послуг та не порушував громадського порядку, суд оцінює критично. Необхідно зазначити, що нецензурна лайка це одна з грубих форм неповаги до громадської моральності, непристойні висловлювання, різновид словесної брутальності, які висловлені публічно в місці, де можуть бути і були почуті людьми», – йдеться у постанові Луцького міськрайонного суду.
Ростислав Дужик спробував оскаржити постанову в апеляції.
«Я зайшов до нього і ніяких погроз йому не робив. Можливо, він порахував за погрозу те, що він в мене просив 100 доларів неправомірної вигоди, а я йому сказав, що він не добудується, якщо буде себе так вести… Я не думаю, що це погроза», – пояснював під час судового засідання Ростислав Дужик.
Проти Ростислава Дужика у суді свідчив Ігор Муковоз – колишній начальник луцького міськвідділу поліції.
«Біля кабінету начальника ТСЦ Муковоз почув крик та нецензурну лайку і побачив невідому йому особу, яка нецензурно виражалась в сторону начальника ТСЦ Шевчука Володимира. Чого такі пояснення є?», – запитав головуючий суддя Віталій Денісов.
«Бо це все схема незаконного збагачення. Через те, що я відмовився давати 100 доларів, Шевчук «закипів». В мене є написана заява у департамент внутрішньої безпеки», – відповів Дужик.
Колишнього правоохоронця Ігоря Муковоза часто можна побачити в сервісному центрі МВС.
«Власники цього сервісного центру, це мої знайомі. Тобто власники компанії цієї, в якої сервісний центр орендує приміщення, це мої друзі. Я там випадково проходив і почув шум», – пояснює свою участь у справі Ігор Муковоз.
До слова, в розпорядження редакції «Сили правди» потрапило відео датоване червнем 2025 року, на якому видно, як біля одного із закладів громадського харчування Ігор Муковоз відпочивав в компанії суддів Волинського апеляційного суду Олега Клока та Віктора Гапончука.
До речі, апеляційну скаргу Дужика суд відхилив. А департамент внутрішньої безпеки Національної поліції, куди Дужик звернувся із заявою про вимагання хабаря, не знайшов підтвердження словам чоловіка.
Дружина Володимира Шевчука Оксана Шевчук також написала заяву в поліцію на представників Центру журналістських розслідувань «Сила правди». 2 жовтня в Луцькому райуправлінні поліції розпочали кримінальне провадження за статтею про незаконний збір інформації.
Цей факт викликав суспільний резонанс і в поліції згодом повідомили, що справу проти журналістів закрили.
Питань до посадовців сервісного центру у поліції, схоже, поки не виникає. Принаймні на запит «Сили правди» в головному управлінні Нацполіції Волині відповіли, що кримінальних проваджень щодо співробітників ТСЦ 0741 в них наразі немає. А за останніх 10 років надійшло лише 2 повідомлення про корупційні правопорушення з боку працівників одного з територіальних підрозділів Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Рівненській, Волинській та Житомирській областях і обидва не підтвердились.
Нагадаємо, раніше ми писали, що управління Луцькради програло аудиторам суд щодо майже 135 млн грн збитків.
