«Віру у перемогу не похитнути»: історія бійця 100 бригади з позивним «Джексон»

У ці дні 100 омбр проходить найскладніше випробування на міцність за увесь час свого існування. Підрозділи «Сталевої Сотки» чинять, без жодного перебільшення, героїчний спротив ворогу на нині найгарячішому напрямку фронту – Авдіївському.

Загальний результат бригади забезпечують тисячі військовослужбовців. Один з них – головний сержант третього взводу другої роти батальйону Луцького району пан Євген на псевдо «Джексон», розповідають на сторінці 100 бригади у фейсбуці.

На початок широкомасштабного вторгнення чоловік уже мав неабиякий досвід військової служби. У 2005-2006 роках відслужив «строчку». А у 2014-2015 – брав участь в АТО – Савур-Могила, Курахове, Мар’їнка…

До речі саме тоді – 10 років тому – Євген зустрів на Донеччині своє кохання.

Невдовзі донеччанка Оксана стала волинянкою. Пізніше на північний захід України перебралися тесть і теща Євгена.

У сім’ї підростала старша донечка Сніжана, а 14 -го січня 2022 на світ з’явилася молодша – Емілія.

“Похрестив – і в армію! – усміхаючись, розповідає «Джексон», – А ще якраз 24-го лютого у моєї дружини День народження. Мав серйозні вагання, чи купувати традиційний букет у день початку широкомасштабного вторгнення. Переконав друг Сашко, який сказав: «Жека, навіть не думай – купуй квіти і вітай дружину! Повір, колись ми відзначатимемо 24-го лютого як День початку кінця орди!”.

До речі, Євген є… головним носієм «вірусу» позитиву у своєму колективі! На його думку, найкращий спосіб витримати увесь драматизм війни – хоча б іноді знаходити привід усміхнутися.

«Джексон» також стверджує, що навіть нинішні надскладні випробування, які випали на долю бригади, не змінили його прогнозів щодо закінчення війни.

“Віру в Перемогу не похитнути. Бо вона ґрунтується на відчутті надійного плеча побратимів, на повазі до командирів, які не ховаються за нашими спинами, і – звісно – на величезному бажанні повернутися до своєї сім’ї…”