Тетяна Шейчук – одна із наймолодших старост Володимир-Волинського району: як працюється та які обов’язки виконує
Тетяна Шейчук – одна із наймолодших старост Володимир-Волинського району, адже їй іще немає й тридцяти, а на цій посаді працює уже майже три роки. У червні 2018 року молода мама з Володимира, яка мешкає у Ласкові «в невістках», несподівано для багатьох обійшла свою суперницю на виборах та очолила Ласківський старостинський округ. А торік у грудні її знову призначили старостою, оскільки ця посада перейшла до числа затверджуваних місцевою радою.
Отож, як нині працюється «головній на селі», які обов’язки виконує сільська староста та на що вона може впливати, у щирій та відвертій розмові із Тетяною Шейчук, – пише журналістка Тетяна Ізотова для “Слово правди”.
– Пані Тетяно, як у 2018 році наважились балотуватись на посаду старости, адже на той час ви іще не мали подібного досвіду та й були досить новою людиною у селі?
– Відверто кажучи, тут більше спрацював авторитет та репутація батьків мого чоловіка, яких у Ласкові усі добре знають – свекруха уже життя пропрацювала вчителькою, а свекор трудився на шахті. А мене на той час знали лише як невістку Шейчуків, яку бачили на вулиці із дитячим візочком, а не на керівній посаді. Наважилась подати свою кандидатуру, бо мала і досвід роботи з юридичними документами, і відповідну освіту, адже закінчила КНУКіМ за спеціальністю «документознавець, менеджер органів державної влади».
Попри те, що багато жителів Ласкова та Вощатина мене не знали, віддали голоси саме за мою кандидатуру, оскільки довіряють нашій родині. І тішить те, що минуло лише два роки, і на місцевих виборах, які відбулись торік у жовтні, мене обрали депутаткою і районної, і сільської рад, уже не за моє прізвище, а тому, що побачили, що справді цього варта і щось можу зробити для своєї громади. Та від депутатства довелось відмовитись, оскільки поєднувати дві представницькі посади забороняє закон.
– Чи важко було починати працювати, адже для Ласкова та Вощатина ви стали першою старостою?
– Звісно, все було нове, тому доводилось опановувати і ведення погосподарських книг, і різні нотаріальні дії, але мені дуже допомагали колишні голови сільських рад, які на той час, відповідно до нового законодавства, автоматично стали в.о. старост. Багато їздила на семінари та треніги для новообраних старост, де також почерпнула чимало корисної інформації. Вдячна також своєму свекру, який глядів синочка, коли вийшла на роботу, адже дитині на той час було лише два роки.
– Попри зміни у законодавстві про місцеве самоврядування жителі сіл, мабуть, і досі сприймають старост як сільських голів?
– Так і є. Хоча згідно з адмінреформою мій кабінет тепер називається офісом старости, для місцевих жителів це нічого не міняє. Вони звикли звертатись у сільраду з різними проблемами, я кожного вислуховую та намагаюсь чимось зарадити. Робота з людьми апріорі не є простою, але дуже приємно, коли приходять люди не лише, аби поскаржитись на погану воду чи розкидане сміття, а і подякувати за позитивні зміни.
– За час вашої роботи на посаді старости з якими найбільшими проблемами довелось стикатись?
– Деякі з цих проблем уже вдалось розв’язати, а над деякими ще працюємо. Головним завданням для нас було зберегти ФАПи після реформи охорони здоров’я. За сприяння голови колишньої Зарічанської громади Ігоря Пальонки нам це вдалось. У Ласкові з метою економії ФАП перенесли до адмінбудівлі, де знаходиться бібліотека та мій кабінет. Працює такий пункт і у Вощатині. Вдалось налагодити централізоване вивезення сміття, чого раніше у нашій громаді не було. За останні три роки значно поліпшився стан дорожнього покриття і нарешті, уперше за 30 років, почали ремонтувати дорогу на Вощатин. А найбільша проблема, яка досі не розв’язана, – це забезпечення наших жителів доброякісною питною водою. Адже поки що та вода, яка подається централізованим водогоном, непридатна для пиття через високий вміст заліза. Система знезалізнення, яка є на водонапірній башті, не дуже ефективна, адже показники заліза значно перевищують норму. Тож працюємо зараз над тим, щоб облаштувати нову систему очищення води.
– Що входить у ваші обов’язки?
– На мене, як на старосту, який представляє інтереси жителів сіл у місцевій раді, покладено обов’язки і адміністратора. Тобто в офісі старости можна отримати майже всі послуги, котрі надають у ЦНАПі. Тож, аби зареєструвати місце проживання дитини чи оформити субсидію, нашим мешканцям не потрібно їхати до міста. Надаю і нотаріальні послуги – заповіти, довіреності тощо. Також стежу за порядком та благоустроєм у населених пунктах старостинського округу, наглядаю за збереженням комунального майна, а у випадку виявлення недоліків інформую відповідні служби.
– Ваш офіс знаходиться у Ласкові, а як щодо мешканців Вощатина? Чи проводите для них якісь зустрічі та прийоми?
– Звичайно, їжджу за потреби і до Вощатина. Для мене не проблема сісти на велосипед і проїхати два кілометри. Пригадую, як тільки обрали старостою і почали робити дорогу до Вощатина. Потрібно було зустрітись із проектантами на місці, тож вирушила на зустріч на двоколісному транспорті. Кумедно було бачити реакцію чоловіків, які очікували побачити когось значно старшого, соліднішого, і за кермом автомобіля, а не ровера. Та розрядила обстановку, пояснивши їм, що староста, то не від слова «стара» (сміється – кор.).
– Ласківський старостинський округ має у фейсбуці окрему групу. Чи допомагає такий сучасний метод у комунікації з жителями?
– Цю групу я створила два роки тому за рекомендаціями, почутими на одному з навчальних тренінгів. І це справді дуже ефективно, тому що люди щодня стежать за новими дописами і чекають, коли повідомлю графік вивезення сміття чи зроблю якесь інше оголошення. Колись написала у групі, що такого-то дня і такої години власникам паїв орендар видаватиме гроші. Пам’ятаю, приходить жінка і каже, що їй дочка зателефонувала з Польщі і сказала прийти по гроші, бо прочитала про це у Фейсбуці. Інколи використовуємо групу і для популяризації наших місцевих виробників та майстрів, тому у стрічці трапляються дописи і про продаж масок, і зеленої цибулі.
– З цієї ж групи, до речі, дізналась, що у ваших селах мешкають активні та небайдужі мешканці, яких турбує і чистота навколишнього довкілля і благоустрій громадських закладів. Розкажіть, як вдалось «наколядувати» на новий паркан сільського клубу?
– Торік у жовтні у Вощатинському будинку культури призначили нову завідуючу – талановиту та ініціативну Оксану Ключук, котра і організувала цього року групу молоді, яка на різдвяні свята ходила від хати до хати з колядками та щедрівками. За зароблені кошти вирішили встановити гарну бетонну огорожу біля клубу замість напівзруйнованого дерев’яного паркану. Також завдяки нашому постійному спонсору з Німеччини Карлу Ернсту Мюллеру незабаром замінимо у клубі вікна та двері.
– Весна – це традиційно пора наведення чистоти і порядку. Чи проводите зі своїми мешканцями толоки?
– Так, плануємо провести толоку на кладовищі перед Великоднем, адже таку акцію організовуємо щороку, а торік через суворий карантин вирішили відмінити. Будемо збирати сміття і біля озера та в інших місцях, якщо буде потреба. Наші жителі активно долучаються до таких акцій, за що їм дуже вдячна.
– Існує думка, що інститут старостинства в Украні може нівелювати законопроект №7535, в якому йдеться про те, що старостам тепер не обов’язково бути членами виконкомів. Що думаєте з цього приводу?
– Я категорично проти цього. Адже єдиний важіль впливу, який має староста – це право голосу у виконавчому органі влади. І те, що нам залишають право висловлювати свою думку під час засідань, це, звісно, добре, але нас можуть послухати, але зробити по-своєму. Тож якщо у старости відберуть членство у виконкомі, то він стане звичайним адміністратором, який особливо ні на що не впливає.
– Які роботи цьогоріч заплановані у Ласкова та Вощатині?
– Як і щороку, підсипатимемо дороги, відремонтуємо чергову ділянку дороги Вощатин-Ласків-Суходоли протяжністю 800 метрів та продовжимо працювати над питанням води, зокрема чекатимемо на проектантів, котрі знову мають досліджувати це питання.
– Чи встигаєте за такою відповідальною роботою приділяти увагу родині та як зазвичай відпочиваєте?
– Родині приділяю достатньо часу, попри те, що робота приходить інколи і пізно ввечері, і у вихідний. А відпочивати ми любимо активно. Найкращий спосіб відпочинку – це подорож до наших улюблених гір. На Закарпатті у найтеплішому місті в Україні Виноградові, звідки родом моя мама, мешкають наші родичі, до яких залюбки навідуємось, як тільки випадає нагода.
