Занепад «Чайки» на Світязі: фоторепортаж із колись найпопулярнішого дитячого табору Волині

Колись один із найвідоміших дитячих таборів Волині, де щоліта відпочивали сотні дітей, сьогодні перетворився на занедбану територію з напівзруйнованими корпусами, вибитими вікнами та бур’янами, що поглинають будівлі.

Журналісти БУГу побували у колишньому таборі «Чайка» в селі Світязь і подивились, у якому стані він перебуває зараз.

Раніше територія табору була доглянутою та наповненою життям. Охайні алеї, квітники, спортивні майданчики, корпуси, їдальня, клуб і дитячий гамір стали невід’ємною частиною літніх канікул для кількох поколінь волинян. Табір «Чайка» заснували у 1963 році, і десятиліттями він приймав дітей з усієї області.

Сьогодні ж картина зовсім інша.

Будівлі стоять пусткою. У вікнах ще залишилося скло, однак чимало шибок уже вибиті, двері зірвані, а всередині – купи сміття, уламки меблів та поцвілі стіни.

Їдальня, де колись збиралися діти на сніданки, обіди та вечері, нині також занепадає. Всередині залишилося старе обладнання, однак приміщення поступово руйнується, а природа дедалі більше відвойовує територію.

Не кращий вигляд мають і житлові корпуси. На стінах – цвіль, обвалена штукатурка, підлога або вкрита будівельним сміттям, або прогнила. У багатьох кімнатах залишилися лише голі стіни.

Навколо будівель густо розрослися кущі та дерева. Доріжки, якими колись бігали діти, заросли травою та бур’янами.

Табір вже кілька років не працює. Спочатку його діяльність призупинили через пандемію COVID-19, а згодом – через повномасштабну війну та потребу у значних коштах на відновлення. У 2025 році майно табору передали у спільну власність територіальних громад Волині.

Варто зазначити, що це місце має значно давнішу історію. До створення дитячого табору тут розташовувався колишній маєток пана Поплавського, а після Другої світової війни – Світязький туберкульозний диспансер. Лише у 1963 році територію переобладнали під дитячий оздоровчий табір.

Сьогодні ж «Чайка» є болючим нагадуванням про те, як час і байдужість можуть знищити місце, де колись лунав дитячий сміх. Попри унікальне розташування – серед соснового лісу, з прямим виходом до озера Світязь і поруч із центральним пляжем – територія роками занепадає. Замість відпочивальників тут тепер зарості, тиша, грибок на стінах, павутиння та напівзруйновані корпуси, які природа повільно поглинає метр за метром.