<

Юрій Сиротюк: «Мені не байдуже, що буде із Нововолинськом завтра»

Цей запис опубліковано більш як рік тому
19:17 | 9.08.2021 / Інтерв'ю, Нововолинськ / /
Перегляди
4377
/ коментарів 13

Юрій Сиротюк – успішний підприємець, який 30 років веде бізнес у Нововолинську. Магазини, торгово-розважальні центри, ресторан – він разом із дружиною мав не один проєкт і продовжують реалізовувати ідеї.

Сиротюк був депутатом Нововолинської міської ради, а на попередніх виборах був обраний до облради. Його дружина займається волонтерською діяльністю. Про політичну та громадську діяльність та як протягом років Сиротюки вкладають свої сили у розвиток бізнесу в маленькому містечку і про виклики, що трапляються на шляху, говорили в інтерв’ю.

— Як депутат Волинської обласної ради, зізнайтеся, бізнесменом бути легше?

У підприємницькій діяльності наслідки твого неправильного рішення стануть відчутними для тебе особисто, твоєї родини, можливо – партнерів, які дотичні, які вклали ресурси. Це – одна міра відповідальності.

А от з депутатською діяльністю, сфера дотичності суттєво ширша – це громадяни, нововолинці чи й взагалі волиняни. І цей момент треба розуміти усім делегатам від виборців – їхні дії позначаються на людях. Я це чітко розумію, адже за спиною вже було депутатство у Нововолинській міській раді.

— З якими проблемами до вас, як депутата, звертаються мешканці Нововолинська. Що їх турбує?

На жаль, кошти на лікування… Є чимало страшних ситуацій. Намагаюсь допомогти, хоча трапляються і моменти відвертого шахрайства, коли розумієш по заявнику, що він витратить гроші зовсім не на покращення здоров’я. Нововолинськ не таке вже велике місто, більшість між собою знайомі.

Також питання благоустрою – стан смітників, покрівель. Прикро, коли люди створили ОСББ, але ментальності іншої форми господарювання ще не набуто. Все ще розраховують на те, що хтось вирішить їх проблеми. 

От зараз вникаю у питання із обмежувачами швидкості руху (так званими лежачими поліцейськими) на одній із вулиць міста. Як, хто і на підставі чого їх встановив, вияснити поки не вдається. У документах плутанина, відповіді отримую дуже неоднозначні… Проте, таки докопаюсь до суті справи.

— Ви входите в депутатську екологічну комісію в обласній раді. Яким чином відстоюєте інтереси Нововолинської громади?

У мене ні на мить не було сумнівів, куди саме піду і чим займусь, адже питання екології болить. Кроноспан, олійно-жировий, ливарні, м’ясопереробні заводи… Від людей завжди чув чимало скарг, та й сам же дихаю цим повітрям – то з відтінком хвойним, то щось аж дуже неприємне…

Вникаю в проблематику, вивчаю документи, напрацювання попередніх скликань, консультуюсь із фахівцями. Є спільна візія із місцевою владою, з народним депутатом України Ігорем Гузем – треба все привести до ладу, але не забуваючи про те, що це – платники податків. Тому все має бути по букві і дужу чинного законодавства.

— Не секрет, що підприємцям часто доводиться співпрацювати з місцевою владою. У вас великий досвід. Чи були за старої влади і чи є зараз труднощі у співпраці?

Зараз є нормальний діалог, порозуміння – це якщо порівнювати із тим, що було раніш. Хто такий я для міста? Правильно, в першу чергу – платник податків! До слова, тільки завдяки самому будівництву ТРЦ «Forest» бюджет Нововолинської міської ради поповнився на 600 тис.грн. Такі реалії, таке законодавство.

Підприємці – це запорука розвитку не лише тому, що створюють робочі місця чи продукцію, яка презентує місто, а й наповнюють казну. Завдяки нам, представникам бізнесу, робляться дороги, освітлюються вулиці.

— Як, на вашу думку, влада на місцях та й загалом держави, повинна підтримувати бізнес?

Все просто: не заважати, якщо не можуть допомогти. І ще – підтримувати малий та середній бізнес, адже вони ростуть набагато швидше від гігантів. Вони дають роботу, творять майбутнє, мають мотивацію. Також треба допомога молодим людям – тоді вони залишаться, аби розвивати Нововолинськ, не їхатимуть в далекі світи. Звісно, приємно чути про те, що наші земляки десь змогли себе реалізувати, але було би суттєво ліпше, якби працювали тут.

— Ваша дружина займається волонтерською діяльністю. Але ви цього не афішуєте. Можливо кілька слів розповісте

Вона зоозахисниця, щотижня сприяє у стерилізації близько 10 собак (у цьому напрямку більше працює із песиками, як з котами, мені так здається). Саме з ініціативи Алли поставили біля Forest будиночки для котів, там постійно рух пухнастиків. Впевнений, що вона робить хорошу і правильну справу, тому підтримую у цих починаннях. 

— Перед виборами міського голови часто можна було почути, що проголосували б за вас, можливо таки з часом і на мера будете балотуватися?

Ніколи не кажи ніколи, як то говорять! У мене давня дружба з Борисом Карпусом, який сьогодні очолює нашу громаду, співпрацювали ще коли він був молодим активістом. Приємно бачити, як виріс. Ми тісно спілкуємось, тому у разі таких думок чинний міський голова дізнається про мої мерські амбіції першим (сміється).

— Більше року працює ТРЦ Форест»: чи виправдані інвестиції в такий бізнес?

Ми стартували у непростий 2020-й рік – рік коронавірусу, карантину… Це було випробування, коли ряд магазинів припинили існування, багато підприємців закрились. Зараз вже не така страшна статистика, вже вакцини є, все менше масок, споживачі хочуть чогось для душі, відповідно – стараємось задовільнити клієнту ці потреби.

У Forest людно – отже ми все робимо правильно. Далі буде, адже планів чимало. Стараємось і розвиваємось в першу чергу для людей. Мабуть, філософія клієнтоцентризму, якої завжди дотримуюсь, дає плоди – розвиваємось, вдосконалюємось для тих, хто приходить до нас. 

Наш ТРЦ поступово стає візитівкою громади –  тут проводять свята, тут освідчуються у коханні, приходять на ділові зустрічі, приводять діток розважитись чи просто забігають із друзями випити кави з чимось смачним. Далі буде!

— Ми чули, що біля Форесту має з’явитися сучасна відпочинкова зона. Чи правда це?

Спільно з Ігорем Гузем маємо бажання створити таку територію, якої місто ще не має. Є певні напрацювання, є візуалізація, зроблена фаховим дизайнером. Фінансування – з державного бюджету, трохи з міста, дещо із моїх власних коштів. Старт – вже цього року, а у 2022 запрошую усіх на відкриття. Ми йшли на вибори із закликом творити зміни – і втілюємо обіцянки у реальність.

— Усі робочі моменти по бізнесу ви вирішуєте самі чи разом їх дружиною?

Завжди радимось в усіх починаннях. Алла – моя підтримка і опора, ми вже 28 років у шлюбі. Довіра, надійне плече, душевне тепло, гармонія співіснування, безмежна любов – це те, за що їй вдячний. Ми виростили чудових дітей, радіємо онучкою Златунею. Дякую Господу за все!

— Ви ведете інстаграм і дуже часто можна побачити у вас у сторіс мотиваційні фрази. Це і секрет успіху, як підприємця? Чи потрібно ще щось?

Секрет успіху простий – працювати, працювати і ще раз працювати. Мотиваційні фрази – це все дуже добре, але життя диктує свої умови. Важливо зрозуміти, заради чого починаєш день, що хочеш зробити за сьогодні, а ще усвідомити: це сьогодні тільки одне, більше не буде, а життя  – це не чернетка. Тому вдих – видих… І до роботи! Якщо бачу фразу, яка гарно описує мить, що проживаю, яку хочу запам’ятати і перечитати – розміщу в інстаграмі. Тільки так. Не соцмережами єдиними. 

— Питання, яке мабуть ставимо чи не кожному мешканцю міста: про боротьбу з наркоманією. У вас є свої бачення на вирішення ситуації в кращу сторону?

Питання болюче і складне. Сьогодні є діалог, напрацювання. Відбулось чимало нарад, зустрічей щодо проблеми наркоманії у Нововолинську. Позитивним є те, що є спільна візія у міського голови Бориса Карпуса, народного депутата України Ігоря Гузя, ряду депутатів міста – треба щось робити. Залучаємось підтримкою тим, кому не байдуже.

Маємо діяти комплексно – правоохоронці, освіта, медики, релігійні громади, активні жителі. Це бич нашого часу, це виклик нам усім – і ми повинні протистояти, якщо хочемо бачити Нововолинськ кращим. Я не буду здаватись. І не дам цього зробити іншим, тому постійно нагадую про те, що треба повернутись до розгляду питання. Із плюсів – почала працювати Муніципальна варта. Навіть те, що вони реагують на реклами закладок – уже добре.

— Ви постійно займаєтеся спортом: чи важко тренуватися у своєму ж спортзалі? Як часто тренуєтеся і чи важко знайти на це час?

Не важко, а навпаки – дуже корисно. Перш за все, завжди моніторю, що там робиться у спортивному залі, чи все гаразд, чи все функціонує як треба, чи всі працівники на місці, чи порядок. Дивлюсь оком бізнесмена – а потім вже починаю витискати з себе всі поти. Спорт дуже дисциплінує і лікує. Мав серйозну травму ноги, переніс оперативне втручання. Завдяки збалансованим належним фізичним вправам швидко відновився, не набрав зайвої ваги, почуваюсь енергійним, бадьорим, зарядженим. Про хворобу не згадую. Та й не особливо є коли згадувати, адже постійно у русі. 

— Активно підтримуєте спорт, не лише тренуючись особисто: знаємо, що у Форесті періодично влаштовуються спортивні змагання, ви організовуєте велопробіги тощо. Як заохотити молодь брати участь в спортивних заходах?

Спорт – це завжди позитивно. Правильно підібрані навантаження, комплекси вправ можуть внести правильні корективи, допомогти скинути вагу, відновитись, підзарядитись, перезавантажитись. Діти, які зацікавлені спортом, не будуть займатись дурницями, адже мають іншу мотивацію, сповнені жагою перемог.

Підтримував, підтримую і буду підтримувати молодь, яка залюблена у спорт. Вони стають взірцем для інших. Позитивний приклад дуже важливий для підростаючого покоління! Тому в ТРЦ «Forest» часто відбуваються різного роду акції, спрямовані на пропагування здорового способу життя. 

— Ви навчалися в училищі, але разом із тим, змогли досягнути успіхів. Технічна освіта може дати молодій людині старт у житті? Чи освіта взагалі не відіграє найважливішу роль у формуванні майбутнього кожної людини?

Училище обрав, як син тата-шахтаря – хотів продовжити династію, тим більше ця професія тоді рахувалась престижною, високооплачуваною. Куди ще міг піти працювати нащадок гірника у нашому місті? Тільки слідами батька. Але прийшли 90-ті роки, я ризикнув розпочати власну справу – і мені вдалось досягнути успіху. Маленькими кроками ішов до результату.

Навчання в училищі дало чимало – в першу чергу привчило рахувати гроші, бо отримував стипендію, яку треба було правильно витратити. Також навчився відстоювати свою думку, взаємодіяти в колективі, добиватись поставленої мети. Це – безцінно. А ще – дуже вдячний вчителям, які допомогли не збитись на хибний шлях. Правильними словами, діями вони формували нас як особистостей.

Вже ставши дорослим, ставши батьком – зрозумів, що маю потребу у подальшому розвитку. Так отримав вищу освіту. Читаю у вільний час бізнес-літературу, слухаю різні курси, відвідую тренінги – маю у цьому потребу. Освіта – це інструмент до успіху. Вчитись – життєво необхідно! 

— Які плани на подальше? Чим ще наше місто здивує Юрій Сиротюк?

Насправді ідей маю дуже багато. На жаль, натикаюсь на одну дуже суттєву перепону – люди не хочуть кращого. Як законослухняний бізнесмен завжди іду на діалог із місцевим населенням, готовий до компромісів. От мав задуми звести торгівельний заклад в одному із районів міста – і наткнувся на дуже агресивний опір зі сторони жителів, яким добре і так, і не треба їм робити краще, і не треба їм ходити по хліб через дорогу.

В такі моменти хочеться спитати: люди, так чого ж ви хочете насправді? Аби місто розвивалось? Аби дороги робились? Аби садились дерева? Аби ставились дитячі майданчики? Так дайте ж вкласти у Нововолинськ кошти на це все – створивши робочі місця, зробивши наш населений пункт цікавішим для бізнесу, для туристів. Під лежачий камінь вода не тече! Луцьк, Львів, Київ – розростаються, збільшуються, наповнюються. А тут…

Дуже хочу бачити наше місто гарним, чистим, прогресивним, сучасним. Я хочу жити саме тут, ростити онуків, розвивати бізнес, тому що мені не байдуже, що буде із Нововолинськом завтра. А ще – хочу, аби наші люди були готовими до змін.




коментарів: 13
  1. “Куди ще міг піти працювати нащадок гірника у нашому місті? Тільки слідами батька” – та невже ? При клятих комуняках – куди завгодно ! В любий ВУЗ великої країни, від Львова до Владика. Багато хто так і зробив, так шо наших тепер всюди е, і в Пітері, і в Казані. На пшекські плантації попасти було важко, це да.

    • У кожної людини свої горизонти, своє бачення і своя думка. Головне, щоб був конкретний результат і політика тут ні до чого.

    • О. Ще один “двадвацятькілоковбасник”! Це ви Олеже Володимировичу? Радий чути.

  2. Ніхто не скаже поганого слова ні про нього, ні про його друзів.
    Він йшов сам. Знаю його з школи. Молодець!!
    Статус , Рідний край, форест.
    А через дорогу кафе “Новік”. Конкуренти з смачною кухнею і гарною репутацією. Але всі всього вистачає.

  3. нікуда юрєц з цієї країни не звалить … де ще можна , не сплачуючи податки в повному обсязі , отримувати надприбутки ?…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

21 Червня, П’ятниця