Тема дня на Радіо «БУГ»: Продовжувати жити — не означає забути: історія Ольги Суслової, дружини загиблого воїна

Як жити далі, коли людина, з якою ти будувала майбутнє, загинула на війні? Як знову дозволити собі усміхатися, навчатися, мріяти й планувати завтрашній день, не відчуваючи провини перед пам’яттю коханого?

Про втрату, військову службу, материнство та пошук сил рухатися далі говорили у програмі «Тема дня» на Радіо БУГ із мешканкою Нововолинська Ольгою Сусловою — дружиною загиблого Захисника України та мамою маленької донечки.

Бути військовою Ольга мріяла фактично все життя. Це не було випадковим рішенням чи вибором, продиктованим лише війною. Служба була її прагненням, частиною характеру та уявлення про власне майбутнє. Вона навчалася, розвивалася, шукала можливість реалізувати себе у війську й наполегливо йшла до своєї мети.

У певний момент у її житті з’явився Павло. Гостя студії говорить про чоловіка, як про природженого воїна — людину, для якої захищати, брати на себе відповідальність і бути поруч із побратимами було внутрішньою потребою. Їх об’єднали не лише почуття, а й спільне розуміння служби, обов’язку та ціни, яку військові щодня платять за безпеку інших. Вони будували родину, виховували донечку, мріяли та планували майбутнє. Однак війна розділила їхнє життя на «до» і «після». Загибель Павла стала болем, який неможливо залишити в минулому чи просто пережити за визначений кимось термін.

У розмові Ольга відверто розповіла про перші дні після втрати, підтримку близьких, материнство та про те, як говорить із донькою про її тата – Героя. Адже дитина має знати, ким був її батько, яким він був і за що віддав своє життя.

Після втрати дружини та матері загиблих військових часто залишаються сам на сам зі своїм болем та з очікуваннями суспільства. Від них ніби вимагають відповідати певному образу скорботи: не усміхатися надто голосно, не говорити про нові плани, не показувати, що у житті знову можуть з’явитися світлі моменти. Іноді жінка починає боятися чужого осуду і власних емоцій. Усмішка може викликати провину, нова мрія — сумніви, а бажання навчатися, працювати чи просто радіти звичайному дню — відчуття, ніби вона зраджує пам’ять коханого.

Ольга наголошує: продовжувати жити — не означає забути. Пам’ять про Павла, любов до нього та біль втрати назавжди залишаться частиною її життя. Але разом із цим вона задумується знову служити у війську після декрету, продовжує навчатися, виховувати доньку та крок за кроком будувати майбутнє.

Це не історія про те, що біль минає. Він може змінюватися, ставати тихішим чи знову повертатися з новою силою, але не зникає безслідно. Розмова з Ольгою Сусловою порушує непросте питання, про яке досі говорять недостатньо: чи має жінка після загибелі чоловіка право на радість, нові плани та власне майбутнє — без необхідності пояснювати іншим, наскільки сильно вона пам’ятає і любить?

Можливо, найважче після втрати — навчитися нести цей біль із собою і водночас потроху повертатися до життя.

Слухайте «Тему дня» на Радіо БУГ щовівторка і щочетверга о 19:30 bug.fm

Підписуйтеся на наш Spotify та Apple Podcasts, щоб першими дізнаватися про нові випуски.
Зворотний зв’язок: [email protected]
Пишіть нам у месенджери: 077 000 104 4

Читайте також:

Тема дня на Радіо «БУГ»: Юрій Маленок та Олександр Роменський про війну, поранення, музику та гумор, який допомагає жити далі.

Тема дня на Радіо «БУГ»: Оксана Кот про міфи радянської влади, Волинську трагедію та якісне викладання історії.

Тема дня на Радіо «БУГ»:  Яна Никитюк про діяльність ОСББ у Нововолинську та револьверний фонд.

Тема дня на Радіо «БУГ»: художниця Світлана Войтович про емоції в картинах та натхнення.

Тема дня на Радіо «БУГ»: Роман Марчук про відновлення після поранення та бізнес “PetPal” для тварин.