Чому Нововолинському олійному заводу непросто адаптуватися до нових викликів

Війна з росією внесла суттєві корективи в різні сфери життя українців. Болісно вдарила вона й по промисловому виробництву держави. Розповіли, як працює Нововолинський олійний завод в умовах війни.

За різними оцінками експертів, на сьогодні виробництво в країні «впало» до 50%. Бізнес України втратив понад 200 заводів, майже 17% підприємств взагалі припинили свою діяльність, а 60% — ​працюють на рівні, нижчому за довоєнний, про це пише Роксолана Вишневич для видання «Волинь-нова».

Відповідно, бюджет виконується на 50–70% при стрімкому зростанні витрат на соціальні та гуманітарні потреби. Як вижити в таких умовах?

Прем’єр-міністр Денис Шмигаль одним із варіантів виходу з надскладної ситуації назвав нарощування виробництва там, де не ведуться бойові дії. Особливий наголос зробив на підприємствах харчової промисловості, які повинні забезпечити продовольством не лише тил, а й армію.

Нововолинськ на мапі Волині й далі займає позицію одного з найбільших промислових міст. У період повномасштабного вторгнення росії він ще й дає прихисток релокованому із зони бойових дій бізнесу. А серед підприємств-«старожилів» чотири місцеві виробництва визначені такими, з котрими підписані мобілізаційні завдання. Серед них — ​Нововолинський олійний завод. Що це означає і як вдається перелаштуватися буквально на ходу, аби виконати все, що вимагає країна в цей екстремальний час?

Вторгнення росії призвело до світового дефіциту соняшникової олії, адже Україна є найбільшим у світі виробником та експортером цього продукту. З початку агресії його експорт практично повністю зупинився. Виробництво олії було більш характерне для Сходу й Півдня України, де клімат давав змогу вирощувати великі плантації соняшника. Однак у зв’язку з бойовими діями чимало тамтешніх заводів, які займалися виробництвом олії, розгромлені або переміщені за межі країни. На сьогодні з 45 існуючих підприємств галузі працює лише 8(!).

Виникла і ще одна проблема: через воєнну блокаду українських портів військово-морськими силами рф експорт готового продукту став неможливим. Тому вектор на розширення виробництва олії та усього, що пов’язане із забезпеченням нею мешканців України та інших держав, повернувся на західні області. Як у плані виробництва, так і доставки, використовуючи кордон із Польщею, аби потрапити в Західну Європу й інші країни.

Названі вище причини спровокували різке підвищення попиту на олію в світі. В деяких європейських містах вона не лише зросла в ціні, а й перетворилася на дефіцитний товар, який почали продавати лімітовано.

— Останнім часом найбільш затребуваною в Україні й поза її межами стала соняшникова, розфасована в пляшки, — ​розповіла директорка Нововолинського олійного заводу Вікторія Бубела. 

— Оскільки більшість аналогічних підприємств країни перестала працювати, на нас впало подвійне навантаження. Підписавши з міською радою мобілізаційний договір, ми перейшли на інтенсивний режим роботи цілодобово й без вихідних. І якщо раніше фасуванням у пляшку не займалися, то зараз життя змусило це робити.

Довелося прийняти людей на лінію розфасування продукції, яку раніше не використовували. Цю олію треба десь зберігати. Плюс додалася сира, яку доставили з південних областей, а також преформи — ​заготовки, з яких видувається пляшка. Тому виникла гостра нестача складських приміщень, — говорить вона. — Наш завод розташований недалеко від центру міста й займає невелику територію, тож постала проблема в додаткових площах, — ​зазначила Вікторія Бубела.

— При цьому її треба вирішити в максимально швидкі строки — ​часу на розкачування, ходіння по різних інстанціях немає. Наразі орендуємо склади на території іншого підприємства. Також взялися за виготовлення проєктної документації для розширення складських приміщень. Надіємося, що це хоч частково зніме проблему зберігання.

Вболіваючи за справу, Вікторія Василівна говорила про те, що добре усвідомлює всю відповідальність, покладену на їхнє підприємство.

— Ми не маємо права збитися з темпу виробництва або, не дай Бог, зупинитися, — ​наголосила директорка. — ​Адже наш завод — ​у числі тих, хто стоїть на сторожі продовольчої безпеки держави! Тому, враховуючи це, було б не зайвим відчувати підтримку місцевої влади. Всі повинні розуміти, що на фронті буде легше, якщо міцно триматиметься тил.

Непокоїть її також подальша ціна на олію. Якщо сировиною будуть забезпечені (а зараз майже по всій Україні почали сіяти олійновмісні культури), то з поставкою інгредієнтів для виготовлення олії через війну виникли складнощі: тепер їх доводиться везти з-за кордону. Додавши до цього ріст цін на пальне і перебої з ним, випливає проблема дорогої логістики.

Хоча, зазначила директорка, задля справедливості варто сказати, що різке подорожчання газу та електроенергії ще до 24 лютого спровокувало велике зростання вартості продукту. А як могло бути інакше, коли в розрахунку собівартості виготовлення одного літра олії найбільшу частку займають якраз енергоносії? Якою буде ситуація на ринку газу цього року, ніхто не береться прогнозувати.

Та попри загальноукраїнські й локальні проблеми, Нововолинський олійний завод — ​у числі найактивніших підприємств не лише в плані виробництва, сплати податків, а й потужної підтримки ЗСУ.

Немає жодного дня, аби до них не зверталися по допомогу. Завод забезпечує олією всі волонтерські організації міста, робота яких спрямована на постачання продуктів харчування як для наших воїнів, так і в регіони, які потерпіли від рашистського вторгнення. Купують амуніцію солдатам, рідні або близькі яких трудяться на заводі. Фінансово підтримують військові підрозділи, частини. Допомагають придбати все необхідне для солдатів на передовій і сприяють у випуску і доставці газети «Волинь» на лінію фронту, куди постійно їздять волонтери з Нововолинська, Володимир-Волинського району, активісти Нововолинського центру допомоги військовослужбовцям. Вірять, що тільки спільними зусиллями можна побороти цього хижого звіра, який ступив на нашу землю.