Настав час картоплі: чи задоволені волинські селяни врожаєм
Хтось наймає копачку, а хтось бере лопату і власними силами вибирає картоплю. Спекотна пора настала для волинських селян, адже ті масово взялися за збір врожаю.
Про це йдеться у сюжеті ТРК «Аверс», пишуть Волинські новини.
Копання картоплі в жительки села Хмельницьке Луцького району ОлениХукевич вже на стадії «квітки». Один кагатик встигли із чоловіком перебрати, інший – недавно насипали. Біля них крутиться пес-охоронець Бос. Загалом на врожай жінка не нарікає. Зазвичай, садить до сорока соток.
«Можна сказати, що видався хороший урожай. Із 15-ти соток ми назбирали десь сто мішків», – ділиться Олена Хукевич.
Жінка зізнається: садити більше, щоби була на продаж, – невигідно. До слова, нині ціна на картоплю в супермаркетах становить близько 24 гривень. На ринку можна купити за 15 гривень.
«Треба, щоб картопля була хоча б 30–40 гривень за кілограм, аби вона окупилася. Сьогодні викопати картоплю трактором – це 60 гривень за сотку, скосити – 45–50. Невигідно зовсім. Плюс потрібно обов’язково дати органічне добриво, але в нас для цього є корова. А ще треба щось мінеральне, щоб картопля тримала вологу, щоб гарно росла. Після того також покропити від жуків», – розповіла селянка.
А цьогорічне літо виявилося спекотним, через що багато в кого картопля припеклася в землі.
Натомість пані Валентина із Мар’янівки саме копала бульбу. На її переконання, врожай видався кепським.
«Того року було чотири рядочки картоплі, то мала з них 20 мішків. А тепер із цілого города навіть 20-ти не буде. Вирощую тільки для себе», – зазначила Валентина Пашкевич.
Копачку жінка не наймає, бо на маленький клаптик їй це невигідно, а тому все робить руками. Каже: картоплю не купує – звикла садити сама, бо так на селі прийнято.
Тепер по селах уже й не побачиш, щоб їздили фури заготівельників картоплі. Бо ж приїздили в основному з Херсонщини. Загалом, кажуть люди, раніше навіть на самому зборі картоплі відчували, що була згуртованість.
«Колись було простіше, люди були добрішими один до другого, допомагали. Тепер зовсім інакше. Зосереджені тільки на собі», – переконена жителька села Хмельницьке Олена Хукевич.