У Любомлі ніде подивитись славнозвісний «Поводир»: кінотеатр продано!

Приміщення кінотеатру «Дружба», що у центрі міста Любомль реконструйовують. І здавалося б мета відбудови та ремонту споруди, що останні роки пустувала і зазнала пожежі, містить у собі позитивні сторони. Втім така корінна реорганізація зі зміною зовнішності та цільового призначення викликала у жителів далеко неоднозначні думки та погляди. І багато серед них доводиться чути несхвальних позицій.

Ось чому. По-перше, віднині кінотеатр не буде кінотеатром, а по-друге, давня будівля мала у собі архітектурну особливість, характерний стиль, з радянських часів була своєрідною візитівкою міської центральної площі Незалежності, що назавжди відбилось на листівках, фотокартках. Сьогодні ж «Дружбу» маскують у пінопласт, фарбують яскраво апельсиновим і невдовзі, кажуть, у ньому буде ще одна торгова точка, чи точніше гуртівня.

І це змушує зануритися в історію. Кінотеатр у райцентрі збудовано у 50-х роках минулого століття. Любомльчани із приємною ностальгією пригадують, як ще, здається, недавно читали афіші, ходили на прем’єри, мали де провести вечір у товаристві друзів чи удвох. Дітлахів із дитсадків приводили на мультфільми. У 90-х роках кінотеатр став слугувати місцем проведення молодіжних дискотек, якими опікувався місцевий будинок культури. Уже тоді, через занедбання, дах був в аварійному стані. Щоб величезне приміщення утримувати, окремі кабінети здавались в оренду, часто там розгортались приїжджі ярмарки.

Не раз долю недіючого Любомльського кінотеатру були спроби вирішити позитивно напрямку – щоб відродити, створити культурний молодіжний клуб для дозвілля, демонструвати там, як і колись, фільми. Цього таки суттєво не вистачає місту. І були охочі над цим працювати та владці чомусь не давали згоду на таку ініціативу.

Врешті, на початку 2013 року майновий комплекс кінотеатру «Дружба» було продано через Волинський аукціонний центр підприємцю з міста Володимир-Волинський майже за півмільйона гривень. Обов’язковою умовою було те, щоб частково зберегти профіль, тут мав розташуватись розважальний центр із показами фільмів. За місяць після купівлі опівночі невідомі підпалили приміщення. Вогонь знищив усе всередині.

Вигорілий глядацький зал із чорними стінами, що виднілись крізь вибиті шиби вікон, наводив більше смутку, як райдужних спогадів про кіно. Невдовзі у кінотеатру, якому не судилось відродитись з’явився новий власник – любомльський підприємець, мета у якого одна – торгівля. От і набуває будівля монотонних рис. А що жителям, які проходять повз, небайдуже, знаходимо відгуки на сторінках районної газети, зокрема, у публікації «Кіна не буде, буде ковбаса?» читаємо: «На нещодавніх виборах усі кандидати багато говорили про дозвілля молоді. Окрім барів піти молодій людині у вечірній час нікуди. Тож хотілося б, щоб новообрана влада розібралася із ситуацією і прослідкувала, щоб в цьому приміщенні був створений розважальний центр, де б показували кіно.» Натомість в одному із наступних номерів виходить публікація на захист, в якій з агресивним настроєм вказують ще й на інші недоліки у місті і кивають, чому, мовляв, всюди не дивляться, називають перебудову установи чомусь заздрістю та виправдовують підприємця. І як втішний бонус додають: «P.S. У відреставрованому приміщенні буде безкоштовна ошатна (!) громадська вбиральня». Виходить, що козир таки знайшли, смішно до сліз про таку роль культурного закладу.

Ідея культурного відпочинку у місті знову розвіялась. Як і стерся ще один слід в історичній архітектурі міста. Старовинний Любомль не може втримати багато своїх давніх пам’яток від несмаку та байдужості, як от – одна з найбільших в Україні знаменита єврейська синагога ХVІ століття, яку знищила радянська влада у 1947 році, палац Браницьких, якого давно просить інтелігенція під музей, а це – можливість його зберегти, використати у місцевому туризмі. Та це вже друга історія.

А щодо кінотеатрів, то досить промовиста на сьогодні статистика: в Україні із 450 кінотеатрів у районних центрах, тільки 70 ще показують кіно. Любомльського в їх числі немає понад 20 років. А отже культурно-освітня галузь району втратила один із важливих спектрів своєї діяльності.