Імена-табу: як у давнину в Україні обирали безпечні імена для дітей

У давні часи вибір імені для дитини мав особливе значення. Наші предки вірили, що ім’я здатне впливати на долю людини, тому підходили до цього дуже обережно.

Щоб уберегти малюка від хвороб, нещасть і злих сил, існували чіткі заборони. Зокрема, дітей не називали на честь родичів, які померли від тяжких недуг або трагічно загинули. Вважалося, що разом із ім’ям дитина може успадкувати й їхню долю, – пише 24 Канал.

Також уникали імен померлих у дитинстві братів чи сестер, адже боялися повторення трагедії. Не схвалювалося й однакове ім’я в межах родини: наприклад, батько й син або мати й донька рідко були тезками. Люди вірили, що один ангел-охоронець не зможе захистити двох осіб з однаковим ім’ям.

До поширення християнства існувала ще одна пересторога — дітей не називали на честь язичницьких богів, щоб не накликати їхній гнів.

Водночас через високу дитячу смертність батьки інколи вдавалися до хитрощів. Якщо в родині помирали немовлята, новонародженому могли дати навмисно непривабливе ім’я — наприклад, Немил чи Страшко. Вважалося, що це відлякає злі сили, а вже згодом людина могла отримати інше, «справжнє» ім’я.

Цікаво, що обмеження щодо імен існували й в інших країнах. Наприклад, у Франції забороняли називати дітей іменами, які можуть стати приводом для насмішок, зокрема Нутелла чи Полуниця. Не дозволили також ім’я Принц Вільям і навіть Міні Купер.

У Швеції та Данії діють суворі правила щодо імен. Там не дозволили назвати дитину на честь бренду IKEA, проте погодилися на імена Металіка та Елвіс. А спробу дати дитині надто довге й дивне ім’я з десятків символів суд також відхилив.