«Земля – то як болото, воно засмоктує»: господар із Вишнева, що на Ковельщині розповів про вирощування зерна та кукурудзи на власному городі
Сільське господарство – це справа, яка не знає вихідних і не завжди дозволяє планувати свій день. Тут багато залежить від погоди, техніки, електроенергії та людських рук. А іноді навіть уночі доводиться перевіряти, чи все гаразд із сушінням урожаю.
Журналісти БУГу завітали на господарство до Віктора Світлоносецького в селі Вишнів Ковельського району. Тут вирощують зернові культури та кукурудзу, збирають і зберігають урожай, а згодом реалізують його. Під час розмови чоловік розповів, як прийшов до цієї справи, чому робота на землі не відпускає, як погодні умови впливають на врожай і що потрібно робити, аби зібране зерно не втратило якості під час зберігання.
Від колгоспу до власного господарства
Історія Віктора Михайловича в сільському господарстві почалася ще в дитинстві. Його батько працював у колгоспі, тому хлопець змалку бачив, як живе село, що таке польова робота і скільки зусиль потрібно, аби виростити врожай. Згодом і сам долучився до цієї справи.
«Коли колгосп розпався, потрібно було вирішувати, чим займатися далі. Яробував працювати за кордоном, зокрема в Польщі, однак не сподобалося», – каже Віктор.
Тож чоловік залишився вдома й поступово почав розвивати господарство. Спочатку все було невеликими кроками, але з часом робота на землі стала основною справою його життя.
Коли під час розмови запитали, чи не втомлює така робота і чи не хотілося колись усе залишити, чоловік відповів фразою, яка, мабуть, найкраще пояснює його ставлення до господарства:
«Земля – то як болото. Воно засмоктує»,– говорить чоловік.
Перша техніка – молотарка з Польщі
Сьогодні господарство вже має техніку, необхідну для роботи на землі, однак так було не завжди. Починалося все з придбання молотарки, яку господар свого часу привіз із Польщі.
Тоді процес збирання та обробки зернових був значно трудомісткішим. Зернові культури зрізали вручну, звозили на подвір’я, а вже там за допомогою молотарки відділяли зерно від колосків і соломи. Це була одна з перших важливих покупок для майбутнього господарства.
Поступово, з розвитком справи, з’являлася й інша техніка, але стара молотарка досі нагадує про початок цього шляху – часи, коли більшість роботи виконували вручну, а кожен наступний крок у розвитку господарства вимагав праці та вкладень.
Сезон починається не навесні
У сільському господарстві немає одного моменту, коли можна сказати: ось тепер почався сезон. Робота залежить від культури, часу посіву та погодних умов, розповідає чоловік Поки триває збирання або зберігання одного врожаю, господар уже думає про наступний.
Окремі польові роботи розпочинаються ще восени, а підготовка до нового сезону потребує планування задовго до весни. Озимі культури висівають восени, щоб вони пройшли зимовий період і продовжили розвиток навесні. Тому для господаря важливо вчасно підготувати землю та встигнути провести посів.
Водночас погода не завжди дозволяє працювати за запланованим графіком. Один сезон може запам’ятатися спекою та нестачею вологи, інший – холодом і затяжною осінню. Через це доводиться постійно стежити за прогнозами й коригувати плани.
Урожай потрібно не лише зібрати, а й правильно зберегти
Зібране зерно потрібно підготувати до зберігання та забезпечити належні умови, щоб воно не втратило якості.
У господарстві Віктора Михайловича зерно зберігають у спеціально відведених приміщеннях. Тут важливо стежити за станом продукції, адже під час тривалого зберігання можуть з’являтися шкідники, які пошкоджують зерно.
Для захисту використовують спеціальні засоби, призначені для обробки зерна або приміщень для його зберігання.
Сушіння кукурудзи
Сьогодні Віктор Михайлович вирощує не лише зернові культури а й кукурудзу. Після того, як її зібрали, починається ще один відповідальний етап – сушіння.
Цей процес потребує постійної уваги, крім того складно через відключення електрики
«Торік, коли кукурудзу сушив, світло то виключали, то вмикали, були проблеми і постійно треба було за всім стежити, », – розповідає господар.
Сушіння – це не той процес, який можна просто запустити й залишити без нагляду.
«Треба пильнувати температуру. Кожні три години підкидати дрова, аби та не знизилась», – розповідає чоловік. .
Тож навіть уночі господареві доводиться повертатися до сушарки, перевіряти процес і переконуватися, що все працює належним чином.
Окрема проблема, про яку говорить господар, – нестача робочих рук. Господарство потребує багато фізичної праці, а знайти людей, які готові долучитися до такої роботи, непросто. Каже, одні не хочуть на землі працювати, а інші – воюють. Так і в його сім’ї: одн син допомагає по господарству, а інший – військовий. Основну частину справ чоловік виконує разом із сином. Іноді допомагає зять, але переважно господарюють удвох.
