Як і коли Нововолинськ долучився до конституційного процесу в Україні

Відзначення двох знакових ювілейних дат – День Конституції та День Незалежності  – в новітній історії України спонукало мене пригадати призабуті її сторінки.

24-го вересня 1989 року в Нововолинську відбувся перший в історії міста РУХівський мітинг під гаслом “Вся влада – Радам!”. Більшість членів виробничого осередку Руху на ВО “Оснастка” (міської організації Народного Руху України тоді ще не було) розуміли, що в цьому гаслі є доля лукавства, тому що вже щось чули про Конституцію Пилипа Орлика, де вперше було проголошено про розподіл влади на законодавчу, виконавчу та судову. Але дуже хотілося позбутися компартійного диктату. Тому вже пізніше після мітингу на зборах трудового колективу було вирішено діяльність виробничого осередку КПУ винести за межі підприємства.

Кількатисячний мітинг був проведений в парку на літній естраді. Мітинг відкрив тодішній голова міської ради і виконкому Олег Киричук. Промовців було дуже багато. Завідуючий ідеологічним відділом МК КПУ Вознюк визнав, що “сьогодні не на словах, а  на ділі відстоювати лозунг “Вся влада – Радам”.

Зупинився на проєкт законів “Про вибори народних депутатів”, “Про вибори до місцевих рад”, проєкт змін до Конституції УРСР.Всі альтернативні зміни і пропозиції були проголосовані більшістю  учасників мітингу і були надіслані до Президії Верховної Ради. Проте проголосовану на мітингу вимогу виключити з Конституції УРСР І СРСР ст.6 про керівну і направляючу роль компартії в державі “випала” із надісланих матеріалів.

Синьо-жовті прапори були принесені на мітинг, але не піднімалися. Перед днем проведення мітингу по місту поширились чутки, що в місті будуть погроми та бійки. Старшокласники за вказівкою заввідділом освіти Лєйкіна організовано вивезли до лісу, а меншим наказали не виходити з дому.

В одному із арочних проходів на 15-му мікрорайоні (будинок №3) з’явилося гасло “Долой националистов!”, написане метровими буквами. За тиждень до мітингу 17-го вересня, у день 50-річчя приходу перших совєтів, на електричних опорах в центрі міста і біля ринку з’явилися листівки такого змісту: “День 17 вересня  – це не день возз’єднання українських земель, а день окупації Західної України Геть Щербицького! Геть Валентину Семенівну (Шевченко)! Геть окупантів!” Підпис: Незалежний комітет РУХу.

Мені довелось давати пояснення прокуратуру Петру Савчуку у присутності начальника Нововолинського відділу КДБ Береженого, що оснастківський осередок Народного Руху України є легальною структурою і не має ніякого відношення до цих листівок, але зі змістом листівки повністю. Далі я висловив припущення, що листівки міг поширенити хтось із 7000 репресованих. Пізніше я почув цифру 700 самого Віктора Сапожнікова у січні 1990-го року. Але повернусь до Лєйкіна.

У 2014 році комфортні для міського голови Сапожнікова люди винесли на розгляд  міської ради звернення про присвоєння звання “Почесний громадянин Нововолинська” українофобу М.Меркулову та русофілу М.Лєйкіну. На Лєйкіна голосів вистачило.

Як відомо, шлях до Конституції уже не УРСР, а незалежної України був довгим. Це відбувалося 28 червня 1996 року. Є сенс згадати деякі знакові події, що передували мітингу 24 вересня 1989 року і після цього мітингу.

• березень 1989 року –  засновано Товариство української мови, пізніше “Просвіта”, очолив В.Чайковський
•  квітень 1989 року  – підняття синьо-жовтого прапора над димарем котельні ВО”Оснастка” (М.Базилицький, М.Сорока)
•  червень 1989 року- створення ініціативної групи підтримки Народного Руху України за перебудову на ВО “Оснастка”
•  березень 1990-го року – голова осередку Руху на “Оснастці” Федір Феофілактович Свідерський переміг на виборах до Верховної Ради компартійного номенклатурника Сергія Лесика
•  червень 1990-го року – установча конференція міської організації Народного Руху України.

У червні 1990 року міський комітет КПУ показав свою антиукраїнську сутність – спорудити на безіменній поки площі пам’ятний знак першобудівникам міста, який уже був готовий. Ціль цього задуму  – не дати можливість на цій площі спорудити в майбутньому пам’ятник Шевченку. Рухівці зруйнували цей задум.

З 24 серпня 1992-го року площа називається Майданом Незалежності.
24 серпня 1995 року мер міста рухівець Павло Присяжний виконав одну зі своїх обіцянок – на Майдані Незалежності було відкрито пам’ятник Шевченку.