Володимир vs Володимир-Волинський. Жіночий погляд

У місті точаться розмови про те, що незабаром втратимо дефіс і десять літер. Як на це дивлюсь? А знаєте, позитивно!

Перш за все, менше мороки дітям. Ви підписуєте зошити і щоденники? Ні? А я підписую, бо мама двох школярок, у яких все має бути красиво – в тому числі і гарно оформлене все, що належить. Не кажучи про те, що для кожної родини це доволі складно – пояснити дитині, де ж вона живе. Всі чують про Володимир, а коли справа доходить до якого офіціозу ( а чим зошит – не документ?), виникає ота приставка. І починаєш малечі пояснювати, що це не два різних населених пункти, а один.

Як голова ОСББ, не зможу не згадати про те, що в нас теж є свій документообіг, і дуже часто в бланках просто не вистачає місця для внесення повної назви! А скорочувати, перш за все, було би неповагою. По-друге, в певних моментах вимагається написання без жодних коректур чи змін, повністю.

Як активна громадська діячка була присутня на всеукраїнському потужному заході – зустрічі усіх представниць “Жіночого десанту”. Ви ж бачили наші світлини з Буковелю? Так ось, всі за допомогою табличок репрезентували свої населені пункти, де діє група самооборони, а таких вже, до речі. чимало. Із княжого міста було 9 делегаток. Кожній із нас вручили по два листки – “Володимир” і “Волинський”, аби змогли показати, звідки прибули. І ми показали, що прибули саме із Володимира – без приставки.

Спілкуючись із тими, хто проти відновлення історичної назви, відмічаю, що людей непокоїть, у першу чергу, фінансова складова питання. І коли їм чітко та аргументовно поясниш, що мешканці не повинні за щось платити (таблички, переоформлення документів, вивіски… ), то починають погоджуватись, що таки варто повернути те, що було. Іншим це швидше байдуже, адже не є часто навіть волинянами, а приїжджими.

Щиро сподіваюсь, що у скорому часі на зошитах моїх дітей ( і не тільки) писатиметься, що навчаються у школах не Володимира-Волинського, а саме Володимира!