Рада мовчить. Лікарня ризикує випасти із правового поля. Бюджетні надходження під загрозою

Наша лікарня працює. Люди їдуть до Володимира лікуватися, хоча вибір у них є. Це заслуга лікарів, медсестер і тих, хто роками збирав матеріальну базу. Я це кажу не для компліменту. Кажу, щоб одразу відсікти байку: мовляв, хтось хоче «поламати годинник, який іде».

Годинник іде. Але з 1 січня 2027 року для кластерної лікарні є ще одна умова договору з Національною службою здоров’я. Умова проста і не наша: діюча наглядова рада. Її вимагає стаття 24 Основ законодавства України про охорону здоров’я і постанова Кабінету Міністрів від 21 листопада 2023 року № 1221. Для контракту з НСЗУ цю вимогу для кластерних закладів зафіксовано з 1 січня 2027-го.

Володимирське ТМО — кластерний заклад Волинського госпітального округу. Цей статус не видали «за красиві очі». Його погодили ще у 2023 році. З того листопада, коли уряд затвердив порядок створення рад, минуло майже три роки. Спокійно зібрати раду можна було без героїзму і без позачергових сесій.

Не зібрали.

14 вересня я направив міському голові і депутатам проєкт рішення. Не про призначення «своїх людей». Про рамку: утворити раду, визначити чисельність, затвердити порядок, запустити конкурс незалежних членів і делегувати виконкому технічні кроки. Голову ради сесія не обирає. Його обирає сама рада. Незалежних без конкурсу ставити не можна. Це прямо написано в постанові уряду.

Проєкт не зареєстрували. На сесію 25 вересня питання не винесли. Аргумент, який я почув у кулуарах, звучить так: хай документи напише і завізує генеральний директор ТМО, а депутати потім проголосують. Це перевернута логіка. Раду створює власник. Власник — територіальна громада в особі міської ради. Директор закладу не візує орган, який має дивитися за роботою директора.

Окремо. Генеральний директор ТМО одночасно очолює профільну комісію міської ради з питань медицини. Тобто людина, чию діяльність рада має контролювати, ще й тримає комісію, через яку це питання мало б іти на сесію. Я не шукаю тут змови. Я фіксую конфлікт ролей. Його не можна робити умовою розгляду.

Сьогодні, 7 жовтня, останній день реєстрації проєктів на сесію 23 жовтня. На сайті ради проєкту про наглядову раду ТМО я не бачу. Депутати мовчать. Не дзвонять, не коментують, не підтримують. Хтось боїться голови, хтось — директора, хтось просто не хоче чіпати тему, поки лікарня «і так працює».

Працює — поки є договір з НСЗУ. Якщо з нового року кластерний заклад не відповідатиме вимозі до надавача, спеціалізовану допомогу держава може не законтрактувати. Тоді рахунок прийде не директору і не мені. Він прийде в міський бюджет. Перекрити пакети НСЗУ місцевими податками Володимир не зможе. Це не страшилка. Це різниця між державними грошима на медицину і дірою в кошторисі громади.

Наглядова рада — не заміна директора і не «п’ять копійок депутата». Це відкритість планів, закупівель і показників. І страховка на випадок, коли керівник зміниться, а заклад має лишитися лікарнею, а не чиїмось кабінетом.

Я не прошу колег «стати проти лікарні». Прошу зробити те, що закон уже поклав на власника: винести питання 23 жовтня і запустити конкурс. Три роки мовчанки — це вже не обережність. Це вибір. І за цей вибір відповідає не пацієнт.