Про збори, донати і волонтерів
Хочу донести дуже важливу думку щодо всіх зборів та волонтерських ініціатив. Людям, які вже фінансово підтримують або поки ще не підтримують ЗСУ потрібно зрозуміти одну дуже важливу річ:
МЕНІ ОСОБИСТО АБСОЛЮТНО НЕ ПОТРІБНІ ВАШІ 20, 50, 100 і тд. ГРИВЕНЬ, ЯК І КОЖНОМУ СОЛДАТУ (тут жебраків немає).
Гортаю стрічку і бачу, як волонтери просять допомогти і хтось «з барського плеча» кине крихту, щоб потім казати: «Я тримаю армію економічно». …але це не так повинно працювати.
Цивільні люди, які можуть працювати і жити зараз в Україні повинні розуміти, що ціна їхнього спокою – фронт. Тому це дуже хороша оборудка для вас. Можна за дешево купляти собі спокій.
Ціна, яку платить солдат – життя і здоровʼя (і фінанси також. Знаю солдатів, які ВСЮ зарплату витрачають на власні армійські потреби).
З вас – пару гривень тим, кого вважаєте надійним посередником, а з фронту отримуєте мир і відносний спокій.
Тому потрібно змінити парадигму мислення в цьому питанні від: «я їм помагаю» до «я допомагаю собі».
Холодний розрахунок каже: не дали гроші на авто = пара втрачених життів = слабша оборона = ворог до вас ближче. Ваша копійка справді рятує життя воїна, але значно більше вона рятує ваші…
В книзі «чорний лебідь» є такий цікавий момент, який ідеально передає те, що я хочу вам донести: ми обговорюємо лише ті події, які трапились, але взагалі не говоримо про події, які могли б трапитись, але просто не відбулись, бо втрутилась якась «невидима сила». Тому є багато героїв, які назавжди залишаться невідомими, бо ми не говоримо про те, що могло статись, але не відбулось.
Лише вдумайтесь в це! ПО ЗЕМЛІ ВЖЕ ХОДЯТЬ ЛЮДИ, ЯКІ ЙМОВІРНО ЗБЕРЕГЛИ ВАШЕ ЖИТТЯ АБО ЖИТТЯ ВАШИХ РІДНИХ (але ви про це ніколи не дізнаєтесь, бо події не трапилось).
Сьогодні твої 20 грн зберегли життя солдату, який служить в ППО, а завтра він зібʼє ракету, яка летіла у твій дім. Але ти ніколи про це не дізнаєшся, бо трагедії не сталось. Ти дешево купив собі мирне небо …
І все ж, солдату ваші гроші не потрібні, це вам потрібні солдати, бо поки вони є, доти «чорний лебідь» не прилетить у ваш дім.
Не змушуйте волонтерів випрошувати кілька копійок на потреби фронту, шукайте нагоди самі. Оцініть самі скільки вартує ваш мир і спокій і стільки донатьте.
PS: додам від себе, що я, будучи вже тут, все одно доначу, бо хто зна, можливо ці воїни, яким я щойно допоміг вже декілька разів врятували моє життя, але я про це ніколи не дізнаюсь. Тут кожен кожному захисник.
Upd: уточню, що схема з «невидимим захисником» працює в обидві сторони. Кожен донат – це також непомітно врятоване життя якогось солдата. І парадокс в тому, що він теж ніколи не дізнається, що саме Ви є його «ангел охоронець» в ту важку мить його життя. …який безмежний ланцюг добра запускає одна маленька дія.
Матеріалом для публікації став пост Юрія Кроля у фейсбуці.
