Про створення Володимир-Волинського центру соціальної реабілітації для дітей з інвалідністю

Як і обіцяла. До дня місцевого самоврядування – маленька історія великої справи – створення Володимир – Волинського центру соціальної реабілітації для дітей з інвалідністю.

Життя у місті залежить від усіх нас, ми його творимо, задаємо темп, ми висуваємо вимоги під які потім приймаємо рішення. Так було і того разу.

Я прийшла в організацію на прохання батьків вже отримавши від них пропозицію за місяць другий очолити Берег надії. Спостерігаючи за роботою організації день, другий, тиждень, все більше мене огортав страх того, наскільки це велика робота, і що з нею я явно не справлюся, але і відступати не було куди, бо проблема мені не чужа. Чи то адреналін, чи героїзм,( а зараз вже і не важливо), але за два тижні я вмовила Светлана Янущиц і ми пішли на зустріч до мера з двома зверненнями : прохання надати більше приміщення для організації; прохання створити у місті реабілітаційний центр; – це було наприкінці серпня 2015 року. Я пам’ятаю розмову з мером дуже чітко)))), і з кабінету ми вийшли не особо обнадієні.

Усі під Богом ходимо. Приміщення для організації знайшлося доволі швидко, на початку грудня ми туди вже в’їхали. А на рахунок центру отримали розгорнуту відповідь – потреби для його створення у місті нема, все що необхідно для реабілітації дітей з інвалідністю у нас вже є – ну не приймає моя голова таку відповідь.

Зібрали великий круглий стіл у міській раді, – прийшло доволі багато батьків, вдалося заручитися підтримкою депутатів. А паралельно полетів лист у фонд Porochenko , який потім, як виявилося, з їхніми рекомендаціями повернувся у нашу міську раду. Розпочалися довгі депутатські комісії, розроблення положення, обговорення, дискусії, непорозуміння – було все. Наприкінці літа 2016 року, на сесії міської ради депутати проголосували за створення у місті нового комунального закладу – Володимир – Волинського центру соціальної реабілітації для дітей з інвалідністю. Це була не перемога, а лише чергова сходинка до мети. Ще рік зайняв пошук компетентної людини, яка би згодилася робити цю величезну роботу.

Сьогодні 6 грудня 2017 року, ми маємо приміщення, попередньо 150 квадратів, (але вже ведеться мова ще + 50 як мінімум), ремонтні роботи у розпалі, керівник Олена Токарєва на своєму місці, вже працює з дітьми і з усіма дотичними структурами – лікарня, освіта, совбез, міськрада, паралельно підбирає персонал, центр у процесі реорганізації в інклюзивно-ресурсний – що суттєво збільшить його повноваження.

У місті 180 дітей віком до 18 років зі статусом з інвалідністю, з них неврологічного профілю біля 70, у районі 65, це багато.
Реабілітаційний центр дає нам надію на піклування про наших дітей, своєчасні послуги спеціалістів, грамотні консультації для батьків, збереження сім’ї, можливість відчути себе частинкою суспільства.

Це був складний процес, і це не моя заслуга бо у ньому брали участь багато людей, але це живий приклад співпраці мешканців міста і керівників структур, і це хороший приклад місцевого самоврядування.
Плакала тоді і плачу зараз, та багато що можна пережити маючи ціль.