Поки квіти збирала по полях і лісах, тут зібралися «шпиля» зносити

Дозвольте коротко висловити власну думку. Безумовно повинні шанувати пам’ять загиблих у часи другої світової, під час якої загинули мільйони українців.

• ні, не можна, бо це пам’ятка Другоі світової;
• давно пора;
• якщо зараз зруйнують цей пам’ятник, за кілька років зноситимуть ті, які будуть зведені на честь загиблих героїв теперішньоі війни;
• не на часі.

Щодо обеліска, за однією із версій, під ним поховані останки військових тих жахливих подій. І тут у мене одне питання: чи їм місце на площі? І чи є нормальним, коли по тому обеліску гарцююють діти на скейтах, як це не раз траплялось? Чи не мають мертві лежати на кладовищі?

Так, хтось скаже: Володимир – це одне велике кладовище. У деякій мірі так і є. Один парк Гагаріна чого вартий. Радянська влада нічим не гребувала, жодними моральними цінностями. Одні кладовища перетворювала на майданчики для розваг, а центр міста перетворила на кладовище.

Не буду вдаватися в історію, бо кожен знайде інформацію про обеліск в інеті або поцікавиться у старожилів. Як на мене, прах тих, хто там похований (якщо це правда), має бути перепохований на цвинтарі. Чий би він не був. Це по-християнськи, а не по-радянськи. А шпиль… Якщо чесно, ті, хто є проти його перенесення, скажіть: ви як часто ходите до нього і вшановуєте пам’ять тих, хто за легендою, під ним знаходиться? Отож бо. Тому чи варто піднімати шум через його перенесення?

Колись таки буде реставруватись площа, і вона повинна мати святковий вигляд, щоб милувала око, а не нагадувала кладовище. А якщо хтось хоче вшанувати память загиблих у другій світовій, є меморіал за містом – плачуча матір, Ладомирське кладовище, на якому спочивають полеглі. Та чомусь ніхто не спішить вшановувати.

Знаю, що будуть у мене летіти мешти, але я не бачу нічого жахливого у перенесенні обеліска. Чи на часі? Як на мене, ні. Бо ми запізнилися на 33 роки. Час, коли потрібно було це зробити, минув. Як і з перейменуванням міста, над яким теж був галас. Але все вже забулося, і люди продовжують жити далі та вже у Володимирі. Ліпше пізно, ніж ніколи. Про леніна вже й ніхто не згадує. Правда?