Людяність незручна: чому приклад Гераскевича важливий для України

Приклад Гераскевича це насправді про те, щоб бути людяним. Коли ти людяний, ти не можеш закривати очі на вбивства, на геноцид, на терор.

Це про емпатію.

І саме тому я зневажаю тих співгромадян, котрі вважають, що можна просто примиритися із вбивцями мого народу. В них нема людяності. Немає емпатії. Їм байдужі всі ці смерті. Їх не турбують поховані під завалами житлових будинків люди, що не дочекалися допомоги у Маріуполі.

Їм байдуже на закатованих у Ізюмі.

Вони можуть дозволити собі закрити очі на розстріли у Бучі.

Їх не хвилюють 9 вбитих дітей на дитиайданчику у Кривому Розі.

Це десь між психопатією, яка включає відсутність емпатії та очевидною тупістю.

І саме тому я надзвичайно високо ціную тих українців, які просто лишаються людьми. Яким болить. Яким не байдуже. Які не йдуть на компроміси зі злом, навіть якщо це вартує здобутків чи карʼєри.

Вони — Люди.

Людяність незручна. Людяність зобовʼязує діяти та кричати.

Набагато комфортніше бути безпринципною істотою.

І саме тому Гераскевич такий незручний для МОК.

І саме тому він такий цінний для нас.

Бо він — Людина.