Люди, звертайте увагу на дітей у своїх громадах, не мовчіть про неналежні умови їхнього проживання

Історія про розшук 7-річного Матвійка з Горохівщини не дає заспокоїтись. Чому люди, староста громади, які знали про антисанітарні умови, в яких проживають діти не повідомили правоохоронцям? Чого чекали?

Може, ви не повірите, але я сьогодні (8-го квітня – ред.) більшу половину дня плачу. І цілий вечір плачу, передивляючись сюжети Суспільного ТБ, 12 каналу, Конкурента, Аверса… Завтра 1+1 та інші канали відслідкують продовження історії.

Бо зараз питання №1 – де залишать двох братиків: удома чи відправлять у притулок?

Розшук 7-річного хлопчика на Горохівщині – для мене ТОП-новина: по хвилюваннях, емоціях, переживаннях. Поліція, Нацгвардія і друзі-собаки спрацювали на відмінно).

Трохи хронології.

8.55 – надійшло повідомлення на 102 про зникнення хлопчика в Холоневі. Нам надіслали запис розмови, готуємо повідомлення.

10.58 – повідомлення на сайті ГУНП – розшукуємо хлопчика.

11.00 – починають телефонувати журналісти, підключаються, їдуть на місце події.

12.47 – спілкуємось з керівником ГУНП, як далі подавати перебіг пошуку дитини. Задіяні всі, на місці два заступники, пів сотні поліції.

13.00 – спілкуюсь з очільницею ювенальної превенції про ситуацію в сім’ї школяра, дізнаюсь шокуючі подробиці.

13.11 – дзвінок від керівника Юрія Олександровича, що дитину знайшли!)Видихаю.

Після 13.15 – збір фото, відео.

З 14.00 – готуємо інформацію.

Далі – про знайденого хлопчика пише Голова Нацполіції Ігор Клименко. Після цього, дописавши коментарі двох заступників, розміщуємо інформацію ми.

Я нарешті ще трохи видихаю, але шквал дзвінків та повідомлень не закінчується ніколи… Я думаю про одне: це все добре, але ж якби сталось непоправне? Лік ішов на хвилини…

У мене в друзях чимало владців, депутатів та інших представників органів місцевого самоврядування. І от їм хотілось би нагадати про Постанову 585 Кабміну від 1 червня 2020 року.

У сьогоднішньому випадку ніхто поліцію про антисанітарні умови проживання дітей не повідомляв. Чи мав би? Питання риторичне. З цим також розберемось. Бо те, що наговорив староста громади в сюжетах телевізійників, – дуже показово: і нібито знав, але не повідомляв, бо ж нібито все було ок. А що, треба було дочекатись непоправного? Як мінімум, така позиція дивна. Тому це все – на його персональній відповідальності, як і йдеться в згаданій Постанові Кабміну.

І питання до мешканців: ви чого все це ковтаєте? Ви чого знову і знову його обираєте? Ви чого нічого не робите?

Люди, звертайте увагу на дітей у своїх громадах. Отримали децентралізацію, владу, гроші, то будьте добрі – вміло цим користуйтесь.

Я ж дякую всім задіяним правоохоронцям. Це ви, друзі, читаєте – близько пів сотні поліцейських… Але все це – люди, які мали свою роботу, інші плани, купу справ, однак усі все кинули і долучились до пошуку дитинки – 7-річного хлопчика, який пішов посмажити шашлик, бо ж мама обіцяла, що підуть разом на шашлик, але так обіцянки і не дотримала…

7 років, ніч у болоті, в холоді і голоді, маленька колонка замість подушки. Він кричав, гукав на допомогу, але був сильний вітер, і його не чули. Авжеж – 10 кілометрів від села. Хотів вибратись, але кругом була вода, трясовина, тому додумався бути на місці.

Сльози душать і не дають ні говорити, ні думати. Мої поліцейські герої. Я тішусь, що ми все встигли, всіх скоординували, що вчасно отримали фото, відео, погодження, вийшли в ефіри, надали коментарі. Що мої колеги мене розуміють. Що керівництво підтримує. Що ми можемо вам про це розказати, аби ми всі разом могли очиститись і стати ще трішки кращими.

Для мене та історія саме про це – про очищення через сльози і співпереживання.Бо коли офіцери з досвідом, які пройшли війну, бачили смерті, бували в надзвичайних ситуаціях, розказують зі сльозами в очах тремтливим голосом, які вони сьогодні щасливі через врятоване маленьке життя, – я розумію, що роблю свою роботу недаремно. Що ми всі її робимо недаремно.