Люди з інвалідністю мають такі ж права, як інші, і ще купу соціальних гарантій. Але, щоб забезпечити їх, потрібно зробити трішки більше

Сьогодні Міжнародний день боротьби за права людей з інвалідністю.

Позавчора Каті виповнилося 11 років, і 10 з них приходилося щось відстоювати та захищати: право на медичне забезпечення, на освіту, на реабілітацію, на безбар’єрний доступ, право на інформацію, і багато, багато іншого. Спершу самостійно, потім в організації “Берег надії”, і ця діяльність завжди була націлена на користь для максимальної кількості людей.

Позитивні зміни в місті відбуваються, але значно повільніше, ніж би того хотілося, хоча, слід зазначити, що в надії на конструктивний діалог, натиск ми суттєво послабили. Побачим, чи воно себе виправдає, завжди можна змінити підходи.Та є проблеми значно більшого масштабу вирішення яким поки не знайшла, картаю себе за це – реабілітація дітей ДЦП+епі, та реабілітація повнолітніх людей з інвалідністю внаслідок ДЦП (і порушення ОРА).

І таких мам, як я, багато, і саме на їхні плечі лягає створення нормальних умов для своїх дітей. Загалом, люди з інвалідністю мають такі ж самі права, як і будь-які інші люди, і ще плюс купу соціальних гарантій. Тільки, щоб забезпечити їх, потрібно зробити трішки більше, ніж зазвичай. Тут 10 основних прав з допису Доступно.UA”

1. Право на освіту 24 стаття Конвенції ООН про права людей з інвалідністю та 53 стаття Конституції України забезпечують особам з інвалідністю «нарівні з іншими доступ до інклюзивної, якісної та безплатної початкової й середньої освіти в місцях свого проживання», «доступ до загальної вищої освіти, професійного навчання, освіти для дорослих і навчання протягом усього життя без дискримінації та нарівні з іншим».

2. Право на безбар’єрний доступСтаття 9 Конвенції ООН про права людей з інвалідністю визначає, що держава має вживати «належних заходів для забезпечення особам з інвалідністю доступу нарівні з іншими» до громадських об’єктів, транспорту, шкіл, екстрених служб та іншого. А також державні будівельні норми «Інклюзивність будівель і споруд» (2018) вимагають, щоб усі будівництва та реконструкції забезпечували вимоги доступності для маломобільних груп населення.

3. Право на абілітацію та реабілітацію (26 стаття Конвенції)

4. Право на участь у політичному житті. 29 стаття Конвенції гарантує «вільне волевиявлення осіб з інвалідністю як виборців».

5. Право на плацевлаштування. 27 стаття Конвенції визнає «право на працю нарівні з іншими, право на отримання можливості заробляти собі на життя працею, яку особа з інвалідністю вільно вибрала чи на яку вона вільно погодилась».

6. Право на недискримінацю.

7. Право на рівний правовий захист. 12 та13 статті Конвенції забезпечують рівний «доступ до правосуддя та підготовку з навчання осіб, які залучені у цій сфері».

8. Право на свободу пересування (18 стаття Конвенції). Актуально під час ізоляції!

9. Право на медичне забезпечення. 25 стаття Конвенції забороняє «дискримінацію стосовно осіб з інвалідністю під час надання медичного страхування та страхування життя».

10. Право на участь у культурних та спортивних заняттях. 30 стаття Конвенції забезпечує «часть нарівні з іншими в культурному житті», доступ до творів культури, доступ до спортивних, рекреаційних і туристичних об’єктів.Пам’ятаймо про те, що права людини = права людини з інвалідністю. І нам би дуже хотілось, щоб в Україні за ці права не доводилось боротись. А державі постійно нагадувати про їх недотримання чи дискримінацію.”

Джерелом для рубрики став допис Олени Кандиби у фейсбуці.