Дружба з вовком вилазить боком

Вчора Росія перекрила білоруський коридор постачання енергетичного вугілля в Україну. Ситуація з наповненням вугільних складів ТЕС напередодні зими й без того була незадовільна, тепер стане катастрофічною.

Безліч разів я закликав владу припинити імпортувати енергоресурси з країни-ворога. Бо для Кремля це не товар, а геополітична зброя. Спочатку вони дають нижчу ціну, чіпляють на гачок, вичікують слушний момент і починають шантаж.

Наведу приклад як Росія себе поводила в кінці грудня 2006 в той час коли на вулиці були люті морози, з метою заморозки промислових підприємств та українських міст Росія зупинила постачання газу на південно-східну територію України в тому числі Донбасу. Після чого Россія “виламала руки” українській владі та нав’язала кабальні контракти на постачання природного газу за високими цінами.

Так само і в жовтні і листопаді 2015, коли Росія без попередження припинила постачання вугілля з Кузбасу українським споживачам. Тоді потяги з російським вугіллям було зупинено на кордоні з Україною на території Росії впродовж 2 місяців. А вже в грудні Росія нав’язала контракт на постачання електроенергії зі своєї території за високими цінами, а другим контрактом Росія зобов’язала Україну постачати електроенергію в Крим доволі за низькими цінами.
Збитки понесли Українські енергетичні підприємства.

Замість того, щоб створити умови для відновлення української вугледобувної промисловості, забезпечити гірників роботою і зарплатою, а енергетиків паливом, влада почала орієнтуватися на імпорт «дешевого» вугілля з Росії. Навіть державна генеруюча компанія «Центренерго» почала закуповувати російський ресурс.

В тому числі через це деякі високопосадові гарячі голови почали вимагати від НКРЕКП зниження цінових обмежень для генеруючих компаній. Мовляв, вугілля дешевшає.

Щомісяця в Україну через Білорусь постачалось 300-400 тис. тонн російського вугілля. Для цього відправники подавали заявки на РЖД з проханням здійснити перевезення в напрямку Білорусі. Відучора жодна заявка не підтверджується. Це означає створення величезного дефіциту енергетичного вугілля в найнебезпечніший момент – зимою.

Саме в той день, коли РЖД заблокувало поставки вугілля, в Україну розпочалися поставки російської електроенергії.

Тобто Україну роблять ще більш залежною – замість вугілля продають готову електроенергію, «виводячи з гри» українських енергетиків. Чим цей ланцюг закінчиться передбачити не складно. Фактор енергозалежності буде використаний Москвою для геополітичного тиску на українську владу.

Що робити?

Найперше – не шляхи зближення з Москвою в енергетичній сфері шукати, а максимально унезалежлюватись від неї. Так, південно-африканське вугілля може бути трохи дорожчим за кузбаське, але енергетична незалежність також має свою ціну. За для цього НКРЕКП має розглянути доцільність підвищення price caps (граничних цінових обмежень в новому ринку) для генеруючих компаній.

По-друге, терміново навести лад в державних вугледобувних підприємствах, подолати корупцію та «смотрящіх». Заборгованості з зарплат повинні бути погашені.

По-третє, перестати грати в популізм на догоду феросплавним олігархам, які хочуть споживати електроенергію за мінімальними цінами. Влада повинна припинити розпочатий терор та переслідування членів та працівників НКРЕКП, які свого часу зламали злочинну практику штучного заниження ціни українського енергетичного вугілля відносно імпортного. Примітивні дискусії про те, що вітчизняне вугілля має коштувати дешевше ніж привезене, мають закінчитися. Адміністративне насадження неринкової занизької ціни на українське вугілля означатиме деградацію вугледобувної промисловості, прямий шлях в московську енергетичну кабалу.

Не складно всім нам зрозуміти, що втрачаючи енергетичну безпеку Україна вже не зможе бути незалежною.