Чому ми так живемо, наприклад

Вже 4 роки, як працюю в статусі помічника-консультанта народного депутатом України Ігоря Гузя. І з’явилась така форма роботи з мешканцями, як прийоми громадян. Це – ефективно, бо є тісний контакт з конкретною особою. Людина приходить і розповідає про проблеми, після чого ми спільно шукаємо шляхи їх вирішення.

Всяке бувало, навіть уявити не можете.

Деякі проблеми взагалі не того рівня. Наприклад, інколи жителю треба було просто зайти в одну з інстанцій і взяти довідку, а її, зі слів чоловіка, чомусь не давали (потім з’ясувалося, що і не звертався). А от що робити з чимось вагомим і серйозним, то навіть і не сказати так зразу – бо питання тих же безпритульних нововолинських собак досі відкрите. Або ж якщо йдеться про встановлення фільтрів на “Кроноспані” (сподіваюсь, що таки цього року то буде).

Утримання житлового фонду вимагає суттєвих капіталовкладень. Таки дістали у спадок від радянської епохи і міцні та трошки нелогічні “сталінки” (будинок на 12, а то й 8 квартир в центрі міста – ще та розкіш!), і легендарні “хрущівки”, і біляві висотки 5-7-9 поверхів часів перебудови – потроху руйнуються всі. Де дах тече, де електрика скоро “накриється”, де й фундамент страждає, прогнили в під’їздах двері та вікна. Свідомі та сміливі давно утворили ОСББ, якось дбають про вже СВОЄ. А окремі моляться на комунальників і чекають дива, або, що хтось їм все зробить за них. Є, звісно ж, чудова акція “Чистий двір”, але не всім хочеться виходити на толоки.

Часто приходить делегація з вулиці, де не те, що асфальту – дороги толком нема. І це ганебно, що в молодому нашому місті, аби вийти в центр, треба на ноги одягати … пакетики, аби не знищити взуття. Крім того – на ту вулицю з проблемами не може заїхати “швидка”, а торік всі бачили на сайтах, як автівка комунальників вгрузла в багнюку! І ситуація ж не змінилась.

А скільки разів звертались за матеріальною допомогою на лікування… Онкологія немилосерна, рак “косить” людей, а ми досі не можемо зрозуміти, що треба щось вирішувати з екологією. Скільки ще будемо битись всією депутатською комісією, яка стежить за тим, як наслідки діяльності підприємств впливають на довкілля. Цікаво, чому в Нововолинську раніше її не було створено?

Реально важко, коли допомогти не можеш, бо є ЗАКОН. Повірте, дуже непросто пояснити громадянину, що він неправий, що незнання закону не звільняє від відповідальності, що штраф треба платити – і що тут нічого вже не зробиш.

Ми живемо ніби в цивілізованій країні, топимо за свідоме суспільство, кричимо про демократичні цінності, боротьбу з корупцією, а кожного разу хтось прийде і просить, щоб я як помічник, а то й сам нардеп когось набрав і в телефонному режимі щось “порішав”. Наприклад, щоб здешевили вартість розмитнення авто на єврономерах чи посприяли в оформленні якихось документів, переведенні студента з контракту на бюджет. В такі моменти стає реально страшно…

Приходять і бабусі – їм більше хочеться поговорити, аніж підняти питання асфальтування двору.

Моторошно тоді, коли приходять особи з певними особливостями психіки. Інколи не знаю, як реагувати і чи вірити взагалі. На щастя, в такі моменти своєю мовою починають говорити документи – заявники, як правило, з купою паперів- відповідей з різних інстанцій, але вони очевидно їх не читають. Не заздрю сусідам – у чому лише їх не звинувачували: від проникнення в житло до крадіжки … картоплі, втручання в газову систему чи спроб вбивства.

Людей приходить чимало – це означає, що проблем вистачає, що шукають шляхи вирішення, що є потреба. До мого колеги Валерія Мниха прийшло 30 осіб, до мене – близько 40. Вражає? Раніше на прийомах бувало і 4, і 8, а 14 – то взагалі було щось неймовірне! Тепер от 40… Це свідчить і про те, що зростає рівень довіри до народного депутата та його команди. Так, за наявною інформацією, в усі приймальні Ігоря Гузя надійшло за період каденції понад 7 тисяч звернень!

Роботи вистачає, прийоми ще будуть, і зустрічі з нардепом у дворах -незабутня та дуже нетривіальна практика, бо де ж ото бачено, щоб парламентар в двори ходив?

І всі ті, хто кричить про законотворчість, мали би спитати у міської влади, чого нардеп, як начальник ЖЕКу, має робити чиюсь роботу? Адже спилювання дерев, вивезення сміття, облагородження смітників та й взагалі благоустрій територій – не його рівень, не вважаєте? А доводиться…

Інколи після такого спілкування треба таки перепочивати. Моя колега Саша, керівник міської приймальні народного депутата, щодень приймає людей, тому реагує простіше і навіть з гумором. У кожного своя захисна реакція.

Але знаєте – на наступну каденцію Ігоря Гузя знову хочу бути його помічником. І так само буду час від часу приймати громадян, слухати про їхні проблеми, аби за можливості вирішити.