Змінив камеру на зброю: телеоператор з Луцька став охоронцем кордону
Майже 30 років В’ячеслав Бєлов із Луцька працював у медіа: був телеоператором, фотокореспондентом, створював сюжети та очолював пресслужбу футбольного клубу «Волинь». У вересні 2024 року 51-річний чоловік змінив професію та добровільно підписав контракт із прикордонною службою. Нині він служить сержантом Волинського прикордонного загону й охороняє українсько-білоруську ділянку державного кордону.
Про історію військовослужбовця розповіли у Волинському прикордонному загоні.
Свій професійний шлях В’ячеслав розпочав у 1994 році оператором Волинської обласної державної телерадіокомпанії. Згодом працював фотокореспондентом, створював відеосюжети у пресслужбі Луцької міської ради, був власним кореспондентом телеканалів «Футбол-1» та «Футбол-2», очолював пресслужбу футбольного клубу «Волинь». Перед вступом на військову службу працював телеоператором на «12 каналі».
Любов до медіа, розповідає чоловік, була в його родині. Батько Валерій був членом Спілки фотохудожників України, дядько Геннадій Бєлов редагував рожищенську районну газету, а двоюрідний брат Микола також працював на телебаченні. Нині він теж служить у прикордонному відомстві.

Рішення долучитися до прикордонників В’ячеслав ухвалив самостійно. На той час у Волинському прикордонному загоні вже служили його знайомі, які розповідали про особливості військової справи та радили спробувати себе в ній.
«Коли з’явилася така можливість, довго не роздумував. Розумів, що країна потребує людей, які готові брати на себе відповідальність. Тож прийшов і зробив свій вибір», – розповідає сержант.
Перші шість місяців служби чоловік охороняв кордон із Польщею. Згодом його перевели на один із підрозділів українсько-білоруської ділянки державного кордону.
Тепер замість графіків зйомок у нього графік служби, а замість редакційних завдань – військові обов’язки. Робота в прикордонні вимагає пильності, витримки та дисципліни, адже потрібно помічати найменші зміни навколо, бути уважним до деталей і злагоджено діяти з побратимами.
Та навіть під час служби В’ячеслав не полишає захоплення фотографією. Коли має нагоду, знову бере камеру й фотографує мальовничі краєвиди прикордоння.
За словами сержанта, військова справа вимагає не лише фізичної витривалості, а й внутрішньої стійкості та відповідальності за свої рішення.
«Звичайно, служба непроста, особливо зважаючи на вік і навантаження. Але я не шкодую про свій вибір. Розумію, наскільки важливо сьогодні бути тут і виконувати свою роботу. Зрештою, хтось має стояти на захисті державного кордону», – наголошує В’ячеслав.
У День працівників радіо, телебачення та зв’язку він побажав усім, хто нині замість камер і мікрофонів тримає зброю, наступного року зустріти це свято вдома, поруч із рідними та колегами, у мирній, вільній і незалежній Україні.
Нагадаємо, раніше ми писали, у Ковелі під час ліквідації наслідків обстрілу врятували перелякану кицю.
