Журналістку Вікторію Рощину тримали в одному з найжорстокіших ізоляторів рф
Позаштатну авторку «Української» правди” Вікторію Рощину, про смерть якої стало відомо нещодавно, росіяни утримували у СІЗО №2 міста Таганрог Ростовської області рф. Колишні полонені розповідають, що цей ізолятор відомий найжорстокішими тортурами.
ПРо це повідомила виконавча директорка громадської організації “Медійна ініціатива за права людини” Тетяна Катриченко, пише Українська правда.
Правозахниця каже, що Вікторію Рощину утримували як мінімум у двох тюрмах: виправній колонії №77 у Бердянську та СІЗО №2 у Таганрозі.
“Обидва місця з перших місяців повномасштабного вторгнення росіяни використовують для утримання як українських військових, так і цивільних, зокрема, жінок”, – зазначила Катриченко.
“Таганрог (Бердянськ, насправді, також – там катували електричним струмом) відомий як одне з найбільш для українців жорстоких місць утримання на території рф. Його називають пеклом на землі. Зокрема, у Таганрозі тримають азовців з Азовсталі. Звільнені розповідають про страшні тортури. Там усі, з кого хочуть зробити злочинців, зізнаються у злочинах – оговорюють себе. Потім їх переводять у Ростов та судять”, – йдеться в повідомленні.
Правозахисниця додає, що “Вікторію утримували у Таганрозі принаймні з травня до вересня 2024 року. У камері-одиночці. Напередодні обміну 13 вересня 2024 року Рощину та ще мінімум одну жінку з Мелітополя вивезли з Таганрогу. Куди – невідомо”.
СІЗО № 2 в Таганрозі, серед колишніх полонених вважається одним із найжорстокіших ізоляторів у Росії. Саме сюди з квітня 2022 року почали етапувати захисників Маріуполя.
В МІПЛ повідомляють, що за словами звільнених військовополонених, охорона ізолятора в Таганрозі використовує для тортур – гумовий кийок, дерев’яний молоток та електрошокери. Полонених б’ють під час прийомки, щоденних обшуків і допитів. На допитах бранців змушують зізнатися у злочинах, які вони не вчиняли.
“Зі мною у камері сидів чоловік. Його щодня водили на допити. Абхази сказали, що битимуть, поки він не підпише зізнання. Топили його у воді, кидали ганчірку на обличчя і заливали водою. В результаті він все підписав”, – говорить один зі звільнених військових, ім’я якого МІПЛ не називає з міркувань безпеки.
“Ми весь час чули крики – десь когось завжди били. Бувало, що постійні крики чутно по 15-20 хвилин, потім людина стояти не могла, її закидали в камеру майже без свідомості”, – розповідає інший колишній полонений.
