Їх вважають символом української зими: куди зникли снігурі

Багато поколінь українців пам’ятають, як у містах з першими снігами та морозами з’являлися снігурі. Ці птахи стали своєрідним маркером зими, однак їх можна було побачити не лише на вулиці, а і на новорічних листівках, картинах, у казках і піснях.

Але з часом червоногруді красені почали зникати з українських міст. Чому ми більше не бачимо снігурів – розповість 24 Канал.

Куди поділися снігурі?

За словами орнітолога Віталія Казанника, причин зменшення цих птахів у місті є кілька. По-перше, вони майже не з’являються у середмісті через нестачу їжі. Взимку снігур живиться ягодами калини, горобини, бруньками та насінням дерев, зокрема ясена та клена тощо. А у містах кількість таких дерев зменшилася, пише освітньо-природнича громадська організація “Зелений Ліхтарик”.

Інша причина – те, що міста стали надто шумними з великою кількістю людей і транспорту, і це турбує та розлякує птахів. Водночас у сучасних містах деревних насаджень стало значно менше, тому сховатися снігурам важче.

Натомість снігурів можна часто побачити у парках, навіть якщо вони в центрі міста. Та більше дерев і відповідно для цих птахів більше їжі. А ось на прилеглих вулицях їх уже немає.

Птахоспоглядальниця Діана, авторка фейсбук-сторінки Diana’s Birdwatching, зазначає, що на зникнення снігурів також вплинула погода. У 80 – 90-х і навіть на початку 2000-х зими в Україні були значно холоднішими та було більше снігу. Коли морози до -20°C, у лісі важко знайти їжу, і снігурі летіли ближче до міст, до садів, де люди вішали годівнички або де можна знайти кущі з поживними ягодами. А сьогодні через тепліші зими червоногруді красені більше шансів залишатися у лісі, не наближаючись до людських осель.

Авторка ютуб-каналу “Вайб Планети” уточнює: через теплі зими в Україні снігурі просто змінили свої маршрути. Кліматичні зміни посунули межу їхнього зимового ареалу далі на північ, де все ще холодно та засніжено.

Крім того, снігурі зникли через конкуренцію з іншими птахами, зокрема з горобцями та синицями. Останні краще пристосувалися до міського життя. Натомість снігур не вміє швидко адаптуватися, оскільки він є надто лісовим за характером.

Науковці фіксують поступове зменшення чисельності виду в центральних і південних регіонах України. Хоча на Півночі популяція снігурів наразі є стабільною. Причиною зменшення популяція, як у містах, є вирубка та “впорядкування” лісів. Зокрема, навіть працівники лісового господарства викорінюють дрібні дерева, а ті, зі свого боку, забезпечують їжу та прихисток пернатим.

Як їх зберегти?

Для приваблювання птахів слід садити горобину, калину, бузину, ясен. Також залишати дикі кущі біля парканів і в парках. Саме ці ягоди утримують снігурів у наших краях. Не варто обрізати все під лінійку. Адже природа не має бути ідеальною, а має бути живою.

Взимку у садках, на подвір’ї слід викладати на годівниці або просто на сніг крилатки ясена та клена, шматочки яблук і груш. Можна використовувати кетяги ягід калини та горобини, підвішуючи їх на кущ чи дерево, ягоди глоду, крушини, черемхи, чорної бузини тощо.

Важливо уникати блискучих вікон і скляних споруд біля дерев, бо птахи часто розбиваються. Також не використовую отрути та хімікати в саду, оскільки вони потрапляють у ягоди, якими харчуються снігурі.

Чи снігурі – винятково зимові птахи?

Багато хто помилково вважає снігура зимовою пташкою. Мабуть, це пов’язано з розповідями з дитинства, що начебто ці птахи відлітають улітку на північ, оскільки їм тут жарко. Однак, лише в українській і російській мовах їх назву пов’язують зі снігом. Латинська назва снігурів – pyrrhula, що означає “вогняний”.

Відіграє свою роль і те, що снігурі стають помітними лише з настанням суворої зими. Адже ці птахи живуть у лісі та мають там удосталь корму. А взимку ягоди закінчуються, і пернаті в пошуках їжі перебираються ближче до людей.

Влітку ж снігур ховається у кронах дерев, і побачити його доволі складно. Селиться він зазвичай у хвойних лісах, але віддає перевагу змішаним ділянкам, де є хороший травостій і листяні дерева. Ось тут снігур і “зникає”: на галявині він квітка, а у листі – пожухлий листочок або старий сучок. Ба більше, у снігура, на відміну від інших птахів, не такий гучний голос. Також ці птахи не прагнуть траплятися на очі під час свого гніздування.

Гніздяться вони в Україні переважно у Карпатах і на Поліссі, де є хвойні ліси. А ось мігрують і зимують практично по всій території нашої країни.

Що ще про них відомо?

Снігурі – це північні перелітні птахи із сімейства в’юркові загону горобцеподібні. Їх відносять до дрібних птахів, але можуть вони виростати до 18 сантиметрів. Довжина крил – 8 – 9 сантиметрів, а розмах – до 25 сантиметрів. Середня вага пташок – 28 – 35 грамів. Виділяються вони конусоподібним, широким, товстим дзьобом, за допомогою якого видобувають насіння з ягід і дроблять його. Лапи снігурів трипалі, і це дозволяє їм утримувати рівновагу на гілках.

Їхнє яскраве червоногруде забарвлення не надто обґрунтоване з погляду захисту від хижаків, хоча і сприяє приверненню уваги самок і продовження роду. А пов’язано воно з їхнім раціоном, особливо зі вживанням ягід, багатих на каротиноїди. Все забарвлення снігурів відрізняється чистими кольорами – без цяток і вкраплень.

Зауважимо, червона грудка – атрибут лише самця, натомість самка має скромніше забарвлення – сіреньке. Щоправда, молоді самці на самок дуже схожі. Пташенята у перші місяці життя мають вохристо-коричневе забарвлення. Проте до шлюбного періоду самці чепуряться та їхнє оперення стає яскравішим, щоб точно сподобатися тій самій.

Снігурі зазвичай тримаються невеликими зграйками по 7 – 10 пташок у кожній. Чим сильніше мороз, тим спокійніше сидить зграйка, зрідка пересуваючись, щоб зірвати ягоду, відламати бруньки, а потім знову сісти нерухомо на деякий час. А з наближенням темряви вони летять у кущі або на дерева, де і ночують, приховані у гілках.

Шлюбний період у них починається з березня. Саме тоді вони прилітають до гнізд парами, а у квітні самка починає будувати гніздо, де відкладає найчастіше по 4 – 5 яєць. Насиджує їх самка одна: в цей час самець її годує та охороняє. Через місяць пташенята залишають гніздо.

Снігурі поширені майже по всій Європі, крім самих північних і південних її областей, а також в Азії – на північ від Гімалаїв до Японії. В областях помірного клімату вони живуть в одному місці або перелітають недалеко від місць гніздування. Північні ж снігурі на зиму переміщаються далеко на південь. Селитися ці птахи воліють серед змішаних порід з багатими чагарниками, в горах і, як писали вище, у хвойних лісах. Нерідко снігурові цілком достатньо густої рослинності та чагарників вздовж струмків.

У дикій природі можуть жити до 15 – 17 років, на відміну від горобців, які живуть 1,5 – 3 роки. Але часто сильні холоди та нестача їжі скорочують їхнє життя. Через необережність і погану рухливість снігурі часто потрапляють у лапи хижаків – куниць, яструбів, сов і навіть кішок.