Викладач агротехнічного коледжу у Володимирі зібрав 300 екземплярів колекційних моделей авто
Володимирчанин Микола Фель ніколи не мріяв про викладацьку діяльність. У дитинстві він, як і всі хлопчаки, любив гратися машинками і навіть не уявляв, що його доросле життя буде пов’язане з технікою. Ба більше, що він буде наставником для тих, хто обрав професію механіка.
Про любов до техніки, волонтерську діяльність, службу в зоні АТО і захоплення викладача агротехнічного коледжу Миколи Феля, – написала журналістка Валентина Тиненська для газети “Слово правди”.
Першу колекцію моделей машин збирав до 9 класу
У період дитинства Миколи Феля популярними іграшками у хлопчаків були так звані «модельки» – це зменшені копії автомобілів, виконані з добротного металу. Хлопець часто просив батьків купити нову таку марку авто і ті при кожній можливості виконували прохання сина. До дев’ятого класу юнак зібрав свою першу колекцію іграшкових автівок – налічувала вона 25 одиниць.
Це не були експонати виставки, ними Микола з друзями залюбки гралися. Хоч і бережно відносилися до «техніки», та, траплялося, що під час активностей вона інколи виходила з ладу. Тоді хлопці, проявляючи свою фантазію, наче справжні механіки, бралися її лагодити, правда робили це із допомогою суперклею та дроту.
Микола, ставши дорослішим, склав свою колекцію у ящичок, який впродовж багатьох років зберігався у домі. Цей скарб одного разу виявив племінник героя нашої публікації і з задоволенням почав гратися автівками, подарувавши їм нове життя. Згодом віддав «колекцію» іншому хлопчику.
У 13 років став кермувати трактором
У 1991 році батько Миколи придбав трактор. У той переломний час стало зрозумілим, що прогодувати сім’ю буде легше, якщо займатися вирощуванням овочів та зернових. Хоч Фелі жили в одній із багатоповерхівок Устилуга, все ж обробляли близько двох гектарів землі.
13-річний Микола став просити тата, аби той дозволив йому сісти за кермо трактора і показав, як орати чи виконувати з допомогою цієї техніки інші сільськогосподарські роботи. Хлопця надихнув приклад молодшого на два роки сусіда, який на той час уже був вправним трактористом.
Тато не заперечував і дозволив синові допомагати. Згодом саме батько звернув увагу, що хлопцеві ця справа вдається і подобається, тому порадив йому вступити на навчання у тоді ще Володимир-Волинський сільськогосподарський технікум. Хоч юнак після закінчення 11 класу мав намір взяти приклад зі своїх родичів і розвиватися у сфері торгівлі, та все ж дослухався до слів тата і таким чином обрав свою життєву стежину.
Успішно склавши вступні іспити, Микола був зарахований на навчання у цей заклад за спеціальністю «Механізація сільського господарства». Того року це була перша група, студенти якої проходили інтегрований курс (вивчали адаптовані предмети з університетської програми) і згодом могли здобути вищу освіту за скороченим терміном навчання.
У технікумі вони опановували вищу математику, хімію, фізику та ряд інших предметів. Як пригадує пан Микола, попри те, що спочатку було досить важко, все ж навчання видалося захопливим і цікавим. Особливо йому подобалися спецпредмети. Студент залюбки вивчав будову тракторів, автомобілів та інших сільськогосподарських машин – бо це основа, яку має знати кожен майбутній механік.
Під час практичних занять студенти працювали з макетами – власними руками розбирали і складали двигуни, трансмісії, ходові частини, інші механізми. Навіть більше – могли долучитися до ремонту двигунів, які на той час лагодили у цехах майстерні на замовлення. Проходити практику пану Миколі випала нагода у колгоспі «Україна», що знаходився у його рідному Устилузі. Там він поглибив свої знання та розширив коло професійних навичок.
Вищу освіту Микола Фель здобув у Львівському національному аграрному університеті, що у Дублянах.
Навіть не мріяв стати викладачем
2003 року Микола Фель у рідний технікум прийшов уже працювати. Ще під час навчання він себе зарекомендував з позитивного боку, був старанним і здібним студентом, тому коли став дипломованим спеціалістом, його неодноразово запрошували долучитися до когорти викладачів цього навчального закладу.
“Я не планував ставати викладачем, тричі відмовлявся від запропонованих мені посад. Та якось так склалися обставини в житті, що одного разу я пристав на пропозицію і почав викладати дисципліну «Ремонт машини і обладнання» у студентів-механіків”, – каже Микола Леонідович.
Переступаючи поріг навчальних аудиторій уже як викладач, Микола Фель спершу боязко, та з кожним днем усе впевненіше, став читати лекції студентам. До цього старанно готувався, підбираючи відповідний матеріал з різних підручників, нерідко, каже, доводилося сидіти ночами.
Чоловік зізнається, що перші пів року було досить складно працювати, але у той момент відчувалася неабияка підтримка колег, цінними були поради наставника Михайла Пилиповича Киричука, який раніше вів цю дисципліну та поділився усіма своїми напрацюваннями.
Через 9 років уже доволі досвідченому викладачеві запропонували читати студентам досить складну дисципліну «Технічний сервіс в автотранспорті», що передбачає написання курсового проекту. Її викладає Микола Фель донині.
Прищеплення почуття патріотизму у студентів та участь в АТО
Микола Леонідович ніколи не лишався осторонь важливих для країни подій. Він був учасником місцевих майданів – брав участь у Помаранчевій революції, революції Гідності.
Студенти та викладачі агротехнічного коледжу долучалися до маршу Миру, що був організований у місті після того, як російські війська окупували Крим. Того дня Микола Фель разом із колегами-викладачами Іваном Свиридюком та Миколою Шевчуком підійшли на прохідну тоді ще 51-ої бригади і повідомили, що мають бажання допомогти військовим лагодити бойову техніку.
Така ініціатива була схвально оцінена і наступного дня їх уже чекав начальник управління зв’язку лейтенант Олександр Мяло, який показав наявні у його підрозділі 10 одиниць автомобілів, що роками не були залучені до практичних випробувань і вийшли з ладу.
Викладачі спершу взялися лагодити нову техніку, яка простоювала з 1992 року, а тоді приступили до усунення складних несправностей автомобілів ГАЗ-66 та БТРів, які за словами пана Миколи, були у плачевному стані. Ремонтні роботи викладачі проводили у вільні від занять дні та у вихідні. Інколи їм на допомогу приходили студенти та випускники коледжу.
Уся дружна родина навчального закладу постійно підтримувала українську армію, долучалися до збору коштів для потреб військових, передавали їм на передову усе найнеобхідніше.
На початку 2015 року Президент підписав указ про часткову мобілізацію і в лютому Микола Фель отримав направлення на проходження медогляду. Після позитивного рішення медичної комісії (хоча чоловік свого часу був звільнений від служби в армії через проблеми зі здоров’ям), отримав повістку з’явитися у військкомат.
10 березня його відправили у навчальний центр сухопутних військ і він став проходити бойову підготовку на Яворівському полігоні. У той час було мобілізовано ще 5 викладачів коледжу, які згодом теж захищали Україну на її східних рубежах.
Упродовж шести місяців Микола Леонідович у складі свого підрозділу виконував бойові завдання на Донеччині – у зоні проведення антитерористичної операції. Коли був прийнятий закон про звільнення від мобілізації викладачів і вчителів, чоловік повернувся до своєї професійної діяльності і став особливу увагу приділяти патріотичному вихованню молоді.
Уже впродовж п’яти років він організовує студентів для виготовлення маскувальних сіток для бійців, які обороняють рідну землю на Донбасі. За роботою розповідає про важливість такого виду захисту на передовій і пояснює, як кожен (навіть будучи далеко від зони бойових дій) може долучитися до спільної боротьби з агресором.
За 3 роки зібрав чималу колекцію моделей автомобілів
Окрім улюбленої роботи в коледжі впродовж багатьох років чоловік продовжує займатися сільським господарством, за допомогою трактора обробляє город. До такої роботи Фелі беруться усією сім’єю, часто допомагають рідним. Має пан Микола і власний автомобіль, а в разі виникнення якихось несправностей самостійно їх усуває. Крім цього, чоловік залюбки відгукується на прохання друзів допомогти із ремонтом техніки. Каже, займається справою, яку любить.
З 2011 року пан Микола колекціонує копії моделей автомобілів. Кожні два тижні він купував спеціальні журнали, де містилася цікава інформація про транспортні засоби, подавався опис техніки та її характеристики, розповідалися історії конструювання та наводилися цікаві факти. До того ж додавалася описана модель автомобіля виконана у певному масштабі.
Чоловік каже, що перші двадцять автівок навіть не розпаковував, адже цікава нова іграшка обов’язково припала б до душі дітям. Згодом пояснив малечі, що це екземпляри колекції і ними не граються, але запропонував компроміс: купуючи для себе журнал, обов’язково придбає нові іграшки для сина Богдана та доньки Христини. Згодом став купувати різні випуски колекційного видання з порцеляновими ляльками, які почала збирати донька.
Коли чоловік зібрав 50 екземплярів моделей автівок стало очевидно, що на тумбі під телевізором бракує місця, тому пан Микола виготовив спеціальну скляну полицю, де у кілька рядів розміщується колекція. Розставив автівки, посортувавши їх за марками та роком випуску, щоб можна було наочно споглядати, як відбувалися зміни у конструкціях та зовнішньому вигляді транспортних засобів.
Така колекція, звісно ж, викликала неабияку цікавість у гостей дому Фелів, які залюбки розглядали кожне авто. А швагро пана Миколи, надихнувшись його прикладом, став збирати моделі танків (мав близько 50 екземплярів).
Поповнювати колекцію Микола Леонідович припинив у 2015 році, коли перестали розповсюджуватися такі журнали (їх засновником була англійська компанія, а постачальником – російська).
За кілька років чоловікові вдалося зібрати близько 300 моделей автівок – це і легенди радянського автопрому, і службові автомобілі, й суперкари. Каже, купував ті, які подобалися. А ще пан Микола з нетерпінням чекав анонсованої серії журналів з моделями тракторів, але така техніка не поповнила його колекцію.
Цікаво, що частину зібраних моделей автівок (понад 30 одиниць), викладач зберігає в одному з кабінетів у агротехнічному коледжі. Там для розміщення колекційних екземплярів облаштована оригінальна полиця – автомобільна шина і час від часу студенти закладу зазирають туди, щоб роздивитися частину надбання Миколи Феля.