Жіноче лідерство у дії: як Христина Фейдак очолила комбікормовий завод Володимир-Волинської птахофабрики
У сучасному світі, де жінки все частіше стають лідерками у традиційно «чоловічих» сферах, історії таких успішних професіоналок надихають. Христина Фейдак — одна з тих, хто впевнено змінює стереотипи. Вона очолила комбікормовий завод Володимир-Волинської птахофабрики, успішно керує ним навіть у складні часи війни та демонструє, що лідерство — це, перш за все, професіоналізм, а не стать.
Це інтерв’ю продовжує серію публікацій компанії про жінок, які досягли успіху у своїй сфері та стали прикладом для інших. Христина ділиться своєю історією: як почався її шлях, з якими викликами вона зіткнулася та що допомагає їй мотивувати команду й розвивати виробництво. Її історія — про сміливість, командну роботу та постійне прагнення до досконалості.
Розкажіть, будь ласка, про початок Вашого професійного шляху на Володимир-Волинській птахофабриці. Що Вас мотивувало обрати саме цю компанію?
– Мій шлях розпочався у жовтні 2019 року. Компанія завжди мала відмінну репутацію, була відома своїми корпоративними цінностями, можливостями для розвитку та інноваційними підходами. У соціальних мережах я бачила багато прикладів, які надихали: навчання, конференції, заходи. Мені хотілося бути частиною такої прогресивної команди.
З якої посади Ви почали свою кар’єру?
– Я прийшла на позицію аудитора. Це була чудова можливість досконало вивчити структуру компанії, виробничі процеси, познайомитися з командою. Я змогла побачити всі етапи роботи компанії з середини.
Що для Вас було найцікавішим у цій ролі?
– Як економіст за освітою, я відкривала для себе абсолютно нову сферу. Мене захоплювало дізнаватися, як вирощують птицю, від моменту посадки до забою. Це була захоплива та по-справжньому цікава можливість для розвитку. Можливість пізнати щось нове.
Як Ви прийшли до роботи на комбікормовому заводі?
– Спочатку як аудитор я досліджувала всі процеси компанії, включно з комбікормовим виробництвом. Згодом керівництво запропонувало мені спробувати себе на цій ділянці. Це був новий виклик, але водночас природний крок після моєї роботи в управлінні контролю.
Чи було складно адаптуватися до нового рівня відповідальності та роботи в переважно чоловічому колективі?
– Не можу сказати, що було складно. Завдяки попередньому досвіду я вже знала процеси та команду. А щодо чоловічого колективу — у нас завжди панувала взаємоповага. Я вважаю, що для досягнення результату важлива командна робота, а не стать керівника.
З якими викликами Ви зіткнулися, очоливши комбікормовий завод?
– Найбільшим викликом стало керівництво під час війни. Це вимагало гнучкості: ми постійно переплановували графіки, адаптували обладнання, змінювали технології. Доводилося швидко реагувати на непередбачувані ситуації, як-от відключення електроенергії, в тому числі.
Як Ви здобували довіру колективу?
– Я завжди намагаюся бути поруч із командою, розуміти їхні потреби. Для мене важливо бачити в людях не ресурси, а особистості. Просто запитати: “Як справи?” або вислухати — це вже багато означає. Люди цінують увагу і підтримку.
Що, на Вашу думку, є ключовим фактором успіху в розвитку заводу?
– Інвестиції у зміну обладнання, технологій і рецептури. Якісна сировина, ефективна команда та гнучкість у прийнятті рішень — це ті складові, які дозволяють досягати результатів.
Ваша думка про жіноче лідерство: чи є відмінності у стилі управління між чоловіками та жінками?
– Я вважаю, що професіоналізм не залежить від статі. Менеджер — це, перш за все, відповідальна людина, яка приймає рішення та несе за них відповідальність. У нашому колективі важливі командні рішення, адже кожен відчуває свою участь у досягненні поставлених цілей.
Як Ви мотивуєте свою команду?
– У кожного працівника свої потреби. Хтось потребує фінансової мотивації, комусь важливіше добре слово чи визнання. Я завжди намагаюся підтримувати індивідуальний підхід.
Як війна вплинула на Вашу роботу та роботу команди?
– Це дуже складний період. Через мобілізацію ми втрачаємо кваліфікованих працівників, підготовка яких займає місяці. Але завдяки спільним зусиллям ми змушені постійно адаптуватися.
Що приносить Вам найбільше задоволення у Вашій роботі?
– Коли бачиш результати своєї праці. Це справжня ейфорія — розуміти, що все вдалося, навіть якщо спочатку були сумніви.
Яку пораду Ви могли б дати молодим спеціалісткам, які тільки починають свій шлях?
– Не бійтеся пробувати нове. Кожна можливість — це шанс зрозуміти, що саме Ваше. І завжди рухайтеся вперед, розвивайтеся і шукайте себе.
