За німецьку брошуру – п’ять років таборів: справа Альбіна Гідзинського з Володимира

У Володимирі (раніше – Володимира-Волинського) 11 січня 1945 року радянські органи державної безпеки на чолі з молодшим лейтенантом Дудіним заарештували Альбіна Гідзинського.

Йому було 44 роки. Працював бухгалтером, мав дружину й трьох дітей. Через кілька місяців слідчі вимагатимуть для нього п’ять років виправних таборів. Причиною стануть лист до родички та нацистська пропагандистська брошура, пише Район. Історія.

Після окупації радянською владою Володимира та після завершення Другої світової війни – жителі міста опинилися під тотальними підозрами. Особливої уваги спецслужб відзначалися люди, чиє минуле було пов’язане з Польщею та українські родини пов’язані з ОУН-УПА.

Альбін Гідзинський був саме такою людиною – поляк. Він народився 1900 року у Володимирі. До війни служив у польській армії. Працював у системі зв’язку, а на момент арешту був безпартійним.

У постанові НКВС його звинуватили в тому, що він нібито «систематично проводить антисоветску профашистску агитацію». Гідзинського, який проживав у місті за адресою: Папаніна, 12 – заарештували.

З ним за тією ж адресою проживали: мати – Катерина Гідзінська, дружина –  Неоніла Гідзінська, доньки – Аделя та Марія й син – Анатолій. 

Польське минуле

У справі радянські слідчі ретельно збирали все, що могло свідчити про польське минуле Гідзинського, тому у протоколах обшуку записано наступне:

1. Військовий білет польською мовою, на ім’я Гідзинського;
2. Свідоцтво № 775 за 1936 рік;
3. Посвідчення, на ім’я Гіздинського;
4. Різні довідки, на ім’я Гідзинського польською мовою – 26 шт;
5. Свідоцтва польською мовою – 2 шт;
6. Особисте листування на 5 листках;
7. Лист в Міську управу на 2 сторінках:
8. Карта м. Ростов німецькою мовою;
9. Німецькі журнали та брошури – 53 шт;
10.  Польська література і журнали – 6 шт;
11.  Альбом з фотографіями – 1 шт.
12.  Гроші німецькі (3 марки);
13.  Довідки німецькою мовою – 4 шт;
14.  Посвідчення і свідоцтва, на ім’я Гідзинського німецькою мовою – 4 шт.
15. Газета «Вільна Польща» – 1 шт.

Лист до родички

У грудні 1944 року Гідзинський написав листа родичці. Він вилучений, як речовий доказ, але у справі його не опубліковано. Вказано, що лист перехопила військова цензура у 1944 році. У листі слідство побачило «антирадянські випади». Під час допиту Гідзинський не заперечував самого факту написання листа. 

В обвинувальному висновку записано: у грудні 1944 року справді написав родичці антирадянські висловлювання, висловивши невдоволення радянською владою, яка нібито мало переслідує українські банди, які вбивали поляків. Це був серйозний доказ для радянської системи. Критика влади могла стати кримінальним злочином.

Але одного листа слідчим було недостатньо. Потрібно було довести, що Гідзинський займався саме систематичною антирадянською агітацією. Для того слідство залучає свідків, які б мали чути його антирадянські висловлювання. 

Та от вказані свідки навідріз говорили, що за роки знайомства не чули від обвинуваченого жодних ворожих настроїв щодо совєтської влади. Свідками виступали найближчі сусіди:  Володимир Жуйвода,  Севастян Шепеляковський,  Марія Панкевич, Федір Крищук та  Степан Денейко.

Брошура Гітлера

Другим доказом стала брошура, знайдена у квартирі Гідзинського. Це справді була нацистська пропагандистська листівка, надрукована під час Другої світової війни. Листівка українською мовою. Для чого її зберігав підозрюваний – невідомо, швидше за все, він, як людина, яка працювала на пошті, колекціонував цікаві речі. 

Як стверджує сам Гідзінський, напевно, листівку принесли діти, бо їх під час німецької окупації масово розкидали по місту. Про те, що вона є в нього вдома він не знав. При обшуку будинку його не було, тож він не може це якось прокоментувати.

Що ж такого було в тій листівці? Видання зверталося до жінок і дівчат, розповідало про життя в Німеччині й критикувало радянський лад. На сторінках брошури прямо написано:

«Тяжким і безрадісним було Ваше життя під пануванням царів, поміщиків та капіталістів, але ще тяжчим і сумнішим зробилося воно за часів большевицького терористичного режиму.

Обіцяли Вам усе, а як Вам справді жилося? Голосно трубили, що в роках большевицького терору тисячі жінок здобули вищу освіту. Тисячі? Коли б то були навіть сотні тисяч, то яке ж це до сімдесяти міліонів жінок, які мусіли відбувати панщину під совєтським батогом.

Ніде й ніколи у світі не бувало того, щоб жінки мусіли виконувати примусові роботи. У совєтському союзі загнали міліони жінок до лагерів примусових робіт, де вони, бідуючи, аж до загину мусіли виконувати страшну панщину».

«Вірте визволителеві Адольфові Гітлерові й слухайте його наказів. Не зважаючи на викликані війною труднощі, розпорядженням про новий земельний лад на визволених німцями теренах зроблено перший крок до грунтовного поліпшення Вашого життя».

На іншій сторінці – фотографії жінок, які працюють у різних професіях, і напис: «Так працюють жінки й дівчата у Німеччині».

Для радянського слідства це був очевидний доказ «профашистської» пропаганди. У червні 1945 року слідство визнало обвинувачення доведеним.

Гідзинського звинуватили за статтею 54-10 частиною ІІ Кримінального кодексу УРСР. Слідчі запропонували направити справу на розгляд Особливої наради при НКВС СРСР і призначити йому вісім років позбавлення волі в таборах НКВС.

Доля Гідзинського

Гідзинський опинився в системі радянських таборів і місць ув’язнення, зокрема в Ухті Комі АРСР. У матеріалах є документ, який свідчить, що 31 жовтня 1946 року Альбіна Гідзинського звільнили з-під варти. Знайшлася одна людина в цій каральній системі, яка не побачила ніякого злочину в його справі. Тому свій термін він не відбув.

31 жовтня 1946 року Альбін Гідзинський вийшов з-під варти. Йому було приблизно 46 років. За плечима – арешт, допити, табірне утримання, невизначеність щодо власної долі, розірване життя родини. Попереду – життя в країні, яка вже одного разу записала його до категорії «неблагонадійних». 

Як склалося подальше життя Альбіна – нам не відомо, ймовірно, він повернувся до Володимира, а, можливо, виїхав до Польщі, щоб возз’єднатися з родиною.