У Володимирі судили чоловіка, який побив неповнолітнього гілкою верби
14-го вересня суд виніс вирок чоловіку, який вчинив насильство щодо неповнолітнього хлопця у селі Красностав Оваднівської громади Володимир-Волинського району.
В уродженця села виник конфлікт із неповнолітнім сином, повідомляє Княжий Град з посиланням на суд Володимира.
“Дорослий чоловік умисно наніс хлопцю не менше 10 ударів гілкою верби по тулубу та кінцівках, внаслідок чого спричинив малолітньому потерпілому тілесні ушкодження, а саме: садна та синці тулуба, кінцівок, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень”, – йдеться в повідомленні.
Як зазначають, насильник здійснив порушення вимог статті 28 Конституції України, згідно з якої кожен має право на повагу до його гідності, а також в порушення вимог Закону України Про запобігання та протидії домашньому насильству.
Суд виніс вирок, яким призначив покарання у виді 150 годин громадських робіт, тож під час виконання безоплатних суспільно корисних робіт чоловік матиме час на роздуми про свій вчинок.
От нерозумне, то ж сквзав би мєнтам: Не я б’ю – верба б’є! Ні нічого б такого не було!))
Раніше нас батьки лушпенили як “сидорових кіз” і це було тільки на користь. Й ціле покоління нормальних людей тепер тільки вдячні своїм батькам. А зараз зосталось тільки навчити дітей писати доноси на своїх батьків, і це буде америкосо-європейське виховання. Толи ещё будет ойойой.
Судячи по тобі, не таке вже те покоління й нормальне виросло)))
Писати доноси це як раз в стилі Паши Морозова
трьохчлен, а тебе батько не бив ? а хто ж тобі весь мозок відбив ? мабудь при скаканні на майдані ?
Ні, мене батько не бив, мене батько любив. Мабудь тому, що не був він тупорилим комунякою…
треба ж, від такого розумного батька така нерозумна дитина… гра генетіки
Щире моє співчуття тобі, XXX. Медицина тут абсолютно безсила.
І мої тобі також… Родитись в срср і бути битим в дитинстві це важка психічна та фізична травма…
Народитись в СРСР і провести бите-перебите, радісне, босяче дитинство в цій країні–це найбільше щастя. А значить до кінця життя я щаслива людина, бо бачив просте, людське, не віртуальне життя, відчував гордість за свою країну–СРСР, яку шакали панічно боялись, а леви–поважали.
Народитись в СРСР і провести бите-перебите, радісне, босоноге дитинство в цій країні–це найбільше щастя. А значить до кінця життя я–щаслива людина, бо бачив просте, людське життя, прості, чесні людські відносини, відчував гордість за свою країну—СРСР, яку шавки і шакали панічно боялись, а леви—поважали.
Щось щасття я не памятаю там, тільки убогість, пянство, дефіцит і тотальний контроль КПРС. Таким як “потап” потрібно в заповідник срср , це придністровя, абхазія, ДНР, ЛНР
бджола бачить крізь квіти, а муха – гівно. Ну не пощастило тобі, Теодор, мухою народитися…
Війна, розвал промисловості, убогість, п’янство, наркоманія, безробіття, відміна пенсій, дефіцит грошей, щоб проплатити за комуналку особливо в опалювальний період, тотальний контроль західних кураторів та своїх радикалів–це наше сьогодення.
Так що, теодор, ми з тобою вже в заповіднику. Нашего полку прибыло. Вірно мовиш.
Зло породжуе зло . Яке буде? Буде велике
Вийшов цілий роман з вербової гілки ,або про наше “чесне ” правосуддя .