Клінічна смерть, ампутація, протезування: розповіли історію тренера-військового з Володимирського району
Старший лейтенант ЗСУ, військовослужбовець Ігор Скучинський з Володимирського району після важкого поранення у бою пережив дві клінічні смерті, ампутацію та зараз готується до протезування й подальшого відновлення.
Про це боєць 14-ї бригади розповів у спецефірі “Суспільне спротив”.
На початку повномасштабного наступу рф на Житомирському напрямку разом із побратимами волинянин зупинив колону окупаційних військ. За це йому присвоїли орден “За мужність” III ступеня.
“Першочергово був отриманий наказ від командира бригади. За інформацією, яку він отримав зі своїх джерел, одне з угруповань ворога дислокувалося в місті Макарові Київської області, вишикувалося в бойові порядки та мало намір рухатися в напрямку міста Житомир”, – пригадує військовий.
Як зазначив Ігор Скучинський, російське угрупування було надто великим, тож існував ризик захоплення Житомира та сіл поблизу. Аби зупинити ворога, розвідувальна група з восьми бійців, а також два екіпажі танків, один екіпаж бронемашини БМП-1 та протитанкові комплекти, висунулася в село Ситняки Київської області, прибувши ввечері. Захід сонця, розповів волинянин, дозволив розставити техніку таким чином, аби засліпити ворога.
“За 20 хвилин бою було знищено 14 одиниць бронетехніки. Як потім вже нам стало відомо, завдали 730 санітарних втрат особовому складу рф – це вбиті та поранені. Також було пошкоджено близько 50 машин”, – зазначив боєць.
Ще одну нагороду, а саме орден імені Богдана Хмельницького III ступеня, волинянин отримав за те, що прийняв бій та прикрив відхід побратимів з місця бою біля села Партизанське на Миколаївщині. Військові на той момент проводили дорозвідку на наявність сил і засобів противника, оскільки українські сили планували наступ для звільнення міста Снігурівка Миколаївської області.
“Пройшовши 60 % шляху, прийняв рішення для запуску квадрокоптера. Ми помітили вихід бронетехніки – БМП-2, яка відразу відкрила вогонь. Крім цього, почався обстріл з автоматичного гранатомета АГС-17, а з танка – з протитанкового гранатомета, бо ворог думав, що вслід за нами пішла наша бронетехніка”, – додав волинянин.
Старший лейтенант каже: прийняв рішення про відхід основної групи, бо на той час вже отримав поранення в ногу та не був мобільним. Під час відходу бійців Ігор Скучинський прийняв бій на себе та відкрив вогонь зі стрілецької зброї на ворога.
“Я хотів підпустити БМП ближче до себе, бо думав, що піде за піхотою і згодом спалити її з протитанкового комплексу. Але їхня бронемашина працювала з-за укриття, я отримав осколкове проникаюче поранення в спину. Мене знерухомило повністю: тоді я передав координати, зробив доповідь командиру батальйону “, – додав волинянин.
Аби знешкодили ворожі сили рф, українські військові відкрили вогонь зі 120-міліметрового мінометного озброєння. Коли ворога вдалося дезорієнтувати, непритомного Ігоря Скучинського витягнув один із побратимів. На той момент волинян уже втратив чимало крові, тож його оперативно госпіталізували до медзакладу.
“Потім ампутація, критичний стан, дві зупинки серця, але дякуючи медикам хірургічно-проктологічного відділення лікарні міста Кропивницький мене повернули до життя. Незважаючи на дві клінічні смерті, зараз я готуюся до протезування”, – зазначив боєць.
Волинський військовослужбовець сподівається, що після відновлення та покращення стану здоров’я йому вдасться повернутися до служби вже восени.
