Герої повернулись у Володимир-Волинський. Зустріч звільнених з полону бійців. Фото. Відео

Справжнім новорічним подарунком для усієї Волині стало повернення 21 бійця 51-ої бригади, які впродовж чотирьох місяців були у полоні в терористів.

Учора, 27 грудня, «гудів» увесь Володимир-Волинський. Радісна звістка передавалась із уст в уста, тож незважаючи на мороз та пізню годину, у ніч з 27 на 28 грудня на головній площі міста почав збиратись натовп людей. З кульками, прапорами, плакатами та квітами прийшли зустріти своїх героїв рідні, друзі та небайдужі містяни – пише видання ВолиньПост

В очікуванні автобуса із бійцями, люди грілись патріотичними піснями під гітару та гарячим чаєм, яким пригощали військові 14-ої бригади.

Матері та дружини, які не бачили своїх найдорожчих чоловіків від весни, не могли повірити, що усі поневіряння уже позаду. Залишились у минулому безкінечні поїздки до Києва, написання заяв в усі можливі інстанції та нестерпне очікування телефонних дзвінків.

Мама 24-річного молодшого лейтенанта Андрія Вараниці Наталія каже, що з глузду не дали з’їхати односельчани, парафіяни церкви та щира молитва, адже вона мало не втратила свого єдиного сина. За час перебування у полоні, Андрій телефонував декілька разів і щоразу заспокоював маму: «Бережи себе, батька, а зі мною все буде добре».

Наталія Вараниця зізнається, що якби знала, що полон триватиме цілих чотири місяці, то напевно не витримала б. «Те, що я пережила за ці чотири місяці, я не бажаю пережити нікому, навіть найбільшому ворогові», – зі слізьми на очах ділиться пережитим мама бійця.

Не може повірити своєму щастю і дружина Олександра Кондисюка Людмила. Вона зустрічає чоловіка із малюнками їхніх дітей у руках, а їх у Кондисюків аж трійко. Молодшому ще не виповнилось і року.

«Вам не передати цю радість словами. Більшого щастя в житті немає. Увесь цей час ми вірили, молились та щодня ходили до церкви…» – розповідає Людмила Кондисюк.

Справжній шквал емоцій викликав приїзд сріблястого автобуса на площу міста. Хлопців виносили на руках, підкидували угору та скандували «Герої!» Музика військового оркестру, бризки шампанського, сміх та сльози – щастю усіх присутніх не було меж.

Привітати хлопців з поверненням на рідну землю прийшли і представники міської влади. Міський голова Петро Саганюк вклонився перед батьками, дякуючи їм за їхню стійкість, а бійцям за мужність та незламність. Подякував міський голова і місцевій активістці Наталії Бояриній, яка привезла хлопців до Володимира-Волинського. До речі, приїзд хлопців значною мірою став можливим завдяки волонтерським зусиллям.

У Луцьку до військових колишньої 51 бригади долучився і голова Волинської ОДА Володимир Гунчик. Він також приїхав із бійцями до Володимира-Волинського, щоб звернутись до присутніх із вітальним словом.

Як зазначив очільник області, у полоні залишається ще близько десятка волинян. Тож працювати є ще над чим.

Звільненим з полону військовим колишній комбриг Володимир Яцків побажав швидше забути пережите, а також попросив вибачення у хлопців, якщо чимось завинив перед ними.

Бійці кажуть, що в полоні ставлення терористів до них було задовільне. Гірше відносились до розвідників та артилеристів. Більшість часу провели у приміщенні СБУ у Донецьку. Усі 123 дні полону вони чекали та надіялись.

На щастя, гірше уже позаду, тож усі новорічно-різдвяні свята звільнені полонені проведуть у колі рідних. Попереду у них відпустка та тривала реабілітація.