У Луцьку попрощались з атовцем, якого знайшли повішеним напередодні

Страшні спогади з запеклих боїв, які довелось пройти на своєму недовгому життєвому шляху молодому військовому Сергію Денисюку, так і не змогли відпустити бійця. Із трагічно загиблим 24-річним воїном рідні, друзі, побратими та посестри прощалися 22 січня, у будинку панахиди Луцька.

Так, о 9:00 у міському Домі панахиди відслужили заупокійну молитву за загиблим. Потому тіло військового повезли на малу батьківщину – у село Полиці Камінь-Каширського району, де його і поховають з військовими почестями, – повідомляють Волинські Новини.

Прощання з молодим бійцем розпочалося ще 21 січня о 18:00 годині.

Очільник Національного Корпусу на Волині Андрій Д’яченко особисто знав загиблого Сергія (позивний – «Сократ»). Розповідає про нього, як про людину виключного патріотизму та порядності.

«Ми познайомилися з Сергієм на Майдані. Він був студентом-першокурсником. У вересні 2013-го йому виповнилося 18 років, а в грудні під час Революції Гідності ми познайомились. Він був ще зовсім дитиною. В травні 2014-го року він поїхав у складі «Азову» добровольцем на війну, не закінчивши навіть першого курсу університету. Андрій був сиротою. 3 червня він потрапив у зону АТО. Стільки, скільки побачив Сергій на війні, дуже мало хто бачив. Коли тривали найбільш гарячі бої, йому було 19 років, він пройшов усі гарячі точки. Це на ньому залишило дуже помітний відбиток. Навіть візуально він виглядав значно старшим своїх однолітків. Війна вбила в ньому дитячість», – пригадує страшні воєнні події побратим Сократа.

Андрій Д‘яченко розповів, що найбільшою травмою для воїна стала загибель на його очах 20 серпня 2014 року друга і побратима Андрія Снітка із позивним «Хома»: «Група з трьох людей робила зачистку одного подвір’я. І з трьох осіб вижив лише він один. Вижив фізично, але не зміг вижити морально. Не міг змиритися. Він ніколи про це не говорив, але було видно, що він, вочевидь, не міг собі простити, що в цьому бою він один, хто вижив. Він себе картав, накручував через це. Сергій – це приклад того, як людина може повернутися з війни фізично, але не повертається психологічно».

Нагадаємо, 20 січня трагічно пішов з життя 24-річний військовий з Луцька Сергій Денисюк. Трагедія трапилася в новобудові за місцем проживання чоловіка.

Також видання повідомляло про те, що 20 серпня в бою за місто Іловайськ загинув 18-річний волинянин Андрій Снітко, позивний Хома. Групу Хоми закидали гранатами. Перша граната впала неподалік від хлопця. Скалки її могли зачепити кількох бійців батальйону і Хома собою прикрив товаришів від вірної смерті, лігши на гранату. Скалки гранати поранили побратимів Хоми – Аксьона, Сократа (нині трагічно загиблого Сергія Денисюка, – ВН) та Барса. Хома своїм вчинком врятував життя земляку, нині вже покійному Сократу. Свого часу той розповідав, що покійний Хома був його кращим другом. «Він завжди рвався в бій. Ми планували поїхати додому на ротацію, вирішити справи в університеті, знайшли вільний час, але не поїхали, бо Хома хотів поїхати звільнити Іловайськ. Якби Хома не прикрив ту гранату, мені б не тільки поранило ногу. Якби не його вчинок, я б вже тут не сидів. Він врятував життя не тільки мені, а й багатьом хлопцям», – розповідав покійний Сергій Денисюк про бойового побратима.

Утім, бійця Сократа так і не відпустили пережиті страхіття війни та непоправні втрати. Вічна пам’ять загиблому воїну…