«Тепер основна місія мого життя – допомагати українським воїнам»: як у Зимному дівчина-агроном підтримує військових

22-річна жителька села Зимне Юлія Кротач своє життя тісно пов’язала з агрономією, та з початку війни активно допомагає українським військовим.

Дівчина народилася у селі Зимне. Від батьків вона отримала гарячу любов до землі, до поля, до природи. А тому після закінчення школи вирішила присвятити себе хліборобській професії – стати агрономом. Закінчивши Київський національний університет природокористування, стала працювати на посаді агронома в рідному селі, – пише Місто Вечірнє.

Батько, Руслан Кротач, відомий фермер, відкрив свою справу багато років тому, донька нині працює в його господарстві, і заочно навчається в магістратурі.

“Звичайно, я шукала в житті багато захоплень, у школі навчалася вокалу, у роки студентства була організатором різних свят. Ці організаторські здібності нині використовую у волонтерстві. Це тепер основна місія мого життя – допомагати українським воїнам” – розповідає Юлія.

Як волонтер Юлія Кротач вже завоювала широку популярність на Володимирщині. Колеги по волонтерському цеху говорять про цю молоду дівчину зі щирим захопленням. 

З перших днів війни Юлія з татом допомагали військовим. Згодом стали виявляти ініціативу жителі Зимно та найближчих сіл, приносили все, що могли. На роботі дівчині виділили кімнату, де вона складала всі речі і продукти.

“Коли розпочалися холоди, стало відомо, що воїнам потрібен теплий одяг, ми змушені були звернутися за грошовою допомогою до мешканців, аби цей одяг придбати. Люди відгукнулись і 14 жовтня ми послали понад 70 комплектів теплого одягу”, – каже Юлія.

Діти і дорослі  з Ласкова закупили військовим необхідні речі та спекли багато смаколиків. Дітки із Зимного та Горичева напекли своїм захисникам багато печива. Коли все це з іншими необхідними речами відправили на Харківщину, то у відповідь отримали відео, в якому воїни щиро дякували і, як виявилось, особисто знали Юлію Кротач.

Через пости Юлії у Фейсбуці, до неї почали звертатися військові з різних частин, а тому передачі із Зимного знайшли своїх адресатів і на Луганщині, і на Донеччині.

Дівчина налагодила співробітництво з волонтерами Андрієм Садовським, Іванною Білоус.  Завантажувати транспорт, привезти та запакувати речі  допомагає Олександр Мусорук. Та особливо цінною Юлія вважає співдружбу з польськими  спонсорами Пьотреком Августином та його дружиною  Госією і подругою подружжя Ілоною Мучею.  Польське подружжя, проживає в Німеччині та має свій осередок. За власні кошти вони закупляли термобілизну і відправляли українським воїнам. Пьотрек приїздить раз в місяць, долає 2 тисячі кілометрів, їздить в Гостомель, в Бучу, і Чернігів, і надає людям допомогу.

Та все ж Юлія не забуває і про своє призвання – агрономію. Землю потрібно плекати не тільки в мирний час, а й в години недолі. В усі часи люди обробляли землю, щоб послати запашну хлібину своєму захиснику. Війна вже пройшлась по молодому життю Юлії Кротач, і їй в майбутньому буде що розповісти своїм діткам і внукам. І, звичайно, вона розповість їм про те, як самовіддано допомагала армії, і цим наближала перемогу.