Шостий місяць у полоні: мама чекає на повернення сина – військового «Азову» з Устилуга

21-річний військовослужбовець полку «Азов» з Устилуга Богдан Береза ось уже шостий місяць перебуває у полоні. Його мама Наталія Іванівна живе надією, що син повернеться додому і не припиняє шукати його.

Історію нашого захисника,я кий перебуває у російському полоні, написала Жанна Білоцька у фейсбуці.

– Богдан проходив службу у Національній гвардії у полку «Азов». Не приховував, що йому подобається, і я змирилася з його рішенням, хоча дуже переживала, – розповідає вона. – З початком повномасштабного вторгнення жила у постійному стресі та очікуванні звістки. Остання дислокація їхня була у Маріуполі, де майже зовсім не було зв’язку. Наприкінці лютого він подзвонив і повідомив, що зв’язку може не бути зовсім. Відтоді не було жодного повідомлення. І лише 16 березня, у день його народження, вночі пролунав дзвінок. Чоловічий голос спочатку перепитав, чи я є мамою Богдана, після чого повідомив, що син живий. Та коли попросила дати йому слухавку, відповів, що він на завданні. Дзвінок мені видався сумнівним, оскільки співрозмовник говорив російською, що не вселяло довіри. Згодом дізналася, що Богдан був контужений та отримав поранення, але просив нічого мені не казати. Якраз тоді на «Азовсталі» були важкі бомбардування, чимало хлопців загинули, багато було поранено. Дізнатися про ситуацію не було можливості, оскільки син не виходив на зв’язок. Єдине, що могла зробити, це чекати і молитися.

Останнє повідомлення від Богдана надійшло 3-го травня, відтоді жодної звістки від нього не було. У пошуках інформації щодо його перебування Наталія Іванівна зверталася у різні інстанції. В однієї повідомили, що син з 5 травня рахується зниклим безвісти. Та у червні жінка отримала повідомлення з військової частини, що той перебуває у полоні. Хоча російська сторона не надала жодного підтвердження про його перебування.

– Півроку невідомості, дев’ятий місяць пекла і нестерпного болю, який доводиться переживати щодня, щогодини, щохвилини в очікуванні звістки від моєї дитини. Де він? Що з ним? На ці питання немає жодної відповіді. Та я вірю, що він живий, і одного дня зможу обійняти його.

У цій страшній невідомості живуть сотні матерів, сини яких перебувають у полоні. Щодня прокидаючись і засинаючи, просять Бога повернути їх живими та неушкодженими. Наталія Береза не припиняє пошуки Богдана. Якщо комусь відомо про місце його перебування чи будь-яка інформація, прохання відгукнутися.