Розповіли, чи правда, що варто спускати колеса для їзди по льоду

Зима для багатьох водіїв починається не з календаря, а з того моменту, коли під колесами вперше зрадливо хрустить тонкий шар замерзлої калюжі, а машина починає жити власним життям, ігноруючи оберти керма.

Про це пише NV.

Саме в такі хвилини в пам’яті виринають «золоті поради» від старших колег або випадкових знайомих з автосервісів минулої епохи. Одна з найбільш живучих тез стверджує, що для кращого зчеплення на льоду варто трохи «підпустити» колеса.

Логіка на перший погляд здається бездоганною: менший тиск дозволяє шині розпластатися по дорозі, пляма контакту збільшується, а отже, автівка має триматися за поверхню міцніше. Проте сучасна гума — це не просто шматок каучуку, а складний інженерний виріб, який працює за законами фізики, що часто прямо суперечать цим гаражним міфам. Спроба покращити прохідність таким чином на сучасному авто часто закінчується не впевненим драйвом, а візитом до майстра або, у кращому випадку, зіпсованим комплектом дорогої гуми.

Головна пастка, у яку потрапляють прихильники низького тиску, полягає в ігноруванні того, як саме розподіляється навантаження всередині колеса. Коли ви спускаєте шину нижче норми, її центральна частина під дією відцентрових сил та внутрішньої деформації ніби втягується всередину. У результаті замість широкого та рівномірного прямокутника ви отримуєте таку собі «гантелю», де основний тиск припадає лише на бокові зони протектора.

Для пухкого снігу чи болота це може бути корисно, бо колесо починає діяти як гусениця, але на чистому льоду це фатальна помилка. Тут вирішальну роль відіграє питомий тиск на кожен квадратний міліметр. Щоб ламелі сучасної зимової шини — ті самі дрібні прорізи — розкрилися і змогли «вхопити» слизьку поверхню, на них має тиснути повна вага автомобіля. Приспускаючи колесо, ви розсіюєте це зусилля, ламелі просто змикаються, і замість ефективного зчеплення водій отримує ефект лижі.

Варто також зважити на суто технічний аспект роботи зимової протекторної стрічки. Сучасні нешиповані шини, які в народі називають «липучками», працюють за рахунок відведення мікроскопічного шару води, що утворюється в точці контакту через тертя та тиск. Якщо тиск у нормі, водовідвідні канали мають правильну геометрію і швидко очищують зону контакту. Щойно тиск падає, ці канали деформуються і перетискаються, через що між гумою і льодом залишається водяна плівка, яка працює як мастило.

У цей момент контроль над машиною втрачається навіть на низькій швидкості. Якщо ж мова йде про шиповану гуму, то ситуація ще гірша. Шип може ефективно пробивати лід лише тоді, коли він жорстко зафіксований у щільній гумовій основі, що підтримується внутрішнім тиском повітря. У напівпорожній шині шип просто «гуляє» або ховається всередину протектора, стаючи абсолютно марним металевим декором.

Окремої уваги заслуговує температурний фактор, про який часто забувають навіть досвідчені водії. За законами фізики, при падінні температури на кожні десять градусів тиск у замкненому об’ємі знижується приблизно на 0,1 бар. Це означає, що якщо ви виїхали з теплого боксу, де манометр показував ідеальні 2,2 атмосфери, на двадцятиградусний мороз, ваші колеса вже через годину будуть фактично приспущеними до рівня 1,9 чи навіть нижче.

Додавати до цього ще й свідоме випускання повітря — це шлях до критичного недокачування. Така «м’яка» шина стає вразливою до будь-яких механічних пошкоджень. Зимові дороги підступні прихованими під снігом ямами з гострими краями, і при низькому тиску боковина шини легко перетискається між перешкодою та диском, що призводить до бокових розрізів або появи «гуль», які неможливо якісно відремонтувати.

Замість того, щоб експериментувати з тиском, краще зосередитися на тому, щоб тримати його на 0,1−0,2 атмосфери вище заводської норми саме для компенсації зимових морозів. Це забезпечить правильну форму плями контакту та дозволить протектору працювати саме так, як це задумували конструктори на полігонах. Реальна допомога від спускання коліс можлива лише у вузькому діапазоні умов, коли потрібно подолати ділянку глибокого пухкого снігу, де немає льодової основи.

Але навіть у такому випадку після виїзду на тверду дорогу колеса необхідно негайно повернути до паспортних значень. Безпека на ожеледиці базується не на площі гуми, що ковзає, а на здатності цієї гуми продавлювати поверхню і тримати структуру, що можливо лише за умови дотримання суворих технічних регламентів.