Помер дисидент та радянський політв’язень Степан Хмара
У віці 86 років обірвалося життя українського дисидента, політика та борця за незалежність Степана Хмари.
Про це пише Суспільне.
«Не хочу в це повірити. Не хочу це писати. Мій найдорожчий у світі чоловік помер. Все. Ми робили все, що могли і навіть більше. Ми так хотіли, щоб він був з нами, коли проголосять нашу Перемогу! Я так хотіла бачити його щасливе обличчя! Його прекрасне обличчя! Бо він був таким красивим навіть у свої 86. Його голубі очі вже не були такими чисто голубими, але все ж бездонними. Він так любив Україну і українців. Він рвав свою душу і серце за неї», —повідомила його дружина Роксолана Хмара у фейсбуці.
У вересні 2023 року 85-річного Степана Хмару госпіталізували у віденську клініку. Напередодні він скаржився на сильний біль у спині.
Незважаючи на погане самопочуття, в останні місяці життя Степан Хмара продовжував активно провадити громадську діяльність. Зокрема, навесні та влітку 2023 року він брав участь у судових процесах над беркутівцями, які розстрілювали мирний Майдан.
Степан Ількович Хмара народився 12-го жовтня 1937 року в селі Боб’ятин Сокальського району Львівської області. Дитинство припало на повоєнні роки, голод 1946–1947 років і боротьбу УПА.
Навчався на стоматологічному факультеті Львівського медичного інституту.
У студентські роки Степан Хмара багато зусиль докладав, щоб відшукати заборонену літературу для самвидаву.
У 1980 році КДБ заарештував його й засудив до 7 років ув’язнення в таборах суворого режиму та 5 років заслання за “українську націоналістичну діяльність”. Степан Хмара відбував покарання в таборах для політв’язнів № 35 та 36 на Уралі.
У 1987 році дисидент повернувся в Україну. У 1988 році став одним із керівників Української гельсінської спілки — політичної опозиції комуністичному режиму. У квітні 1990 року вона перетворилася на Республіканську партію.
У 1990-му Степана Хмару обрали народним депутатом українського парламенту.
У жовтні 1990 року політик підтримав студентську Революцію на граніті. Степан Хмара прийшов у табір протестувальників і теж витримав 13-денне голодування.
У 1992 році Хмара створив і очолив Українську консервативну республіканську партію (УКРП).
15 грудня 2001 року УКРП саморозпустилася і її члени перейшли в партію “Батьківщина”. Так Степан Хмара став заступником голови “Батьківщини” Юлії Тимошенко й зміг взяти участь у парламентських виборах 31 березня 2002 року під номером 10 виборчого списку БЮТ.
У 2004 році Степан Хмара був активним учасником Помаранчевої революції: підтримував Віктора Ющенка.
16 березня 2005 року політик вийшов із фракції “Батьківщина”. Втім, вже на парламентських виборах 26 березня 2006 року брав участь за списком альянсу “Український народний блок Костенка і Плюща”.
Через рік після Революції Гідності, у жовтні 2015-го, Степан Хмара оголосив голодування на підтримку політв’язнів Лук’янівського СІЗО.