Показали, як із цуциків у Луцьку виховують суворих поліцейських собак
Рему із Луцького кінологічного центру три роки. Він стрункий і швидкий, його шерсть виблискує на сонці, а ніс завжди напоготові. Рем допомагає виявляти наркотики. До поліцейських кінологів Рем потрапив тримісячним цуценям. Мило махав хвостом, грався за будь-якої нагоди і не тямив себе від щастя, коли отримував м’ячик. Сьогодні він виконує команди, разом із напарником несе службу, та все ще до безтями радіє від м’ячика.
Про шлях Рема від цуценяти до службового пса, а також про те, як працюють у Луцьку поліцейські кінологи розповіла Людмила Роспопа у матеріалі Район.in.ua.
ЖИТТЯ ТА МЕТА СЛУЖБОВОГО ПСА
Німецька вівчарка Рем – лише один із 25 вихованців Луцького кінологічного центру при Головному управлінні Нацполіції України у Волинській області. Центр працює із 1994 року. Він розташований наприкінці вулиці Заньковецької далеко від центру міста. За високим металевим парканом часто чути собачий гавкіт, а інколи навіть постріли. Ліворуч від входу за огорожею розташований майданчик для вигулу собак зі смугою перешкод. Праворуч – адміністративні будівлі. Прямо – вольєри, де живуть 25 собак-поліцейських.
Якщо не підходити до вольєрів – на території доволі тихо. Та коли вже наблизитися – піднімається галас, а з-за ґрат визирають допитливі очі, які горять ентузіазмом і бажанням показати себе.
Робочий день середньостатистичного службового пса проходить за їжею, прогулянками, заняттями із кінологом та виїздами на службу. Залежно від темпераменту, тварини виконують різні завдання. Дехто шукає наркотики, хтось працює при затриманні, інші вчаться знаходити вибухівку чи гільзи.
За кожним кінологом закріплені три собаки. Працівники центру зобов’язані самі доглядати за своїми вихованцями: мити їх, вичісувати, слідкувати за найменшими змінами поведінки, обирати для них м’ячики й таке інше. Кажуть, поліцейські часом так сильно прив’язуються до своїх чотирилапих напарників, що коли ті виходять на пенсію, забирають їх додому.
РЕКСИ, ДЖЕССІ І ХОЛЕРИКИ
По дорозі до кінологічного центру із дворів приватних будинків чути гавкіт домашніх улюбленців лучан. Вони, за словами начальника центру Андрія Тарановича, навряд чи змогли б нести службу – для роботи у поліції відбирають спеціальні породи собак, які піддаються дресируванню. Адже тут важливо, щоб у критичній ситуації поліцейський міг покластися на свого пса.
Перевагу надають німецьким та бельгійським вівчаркам. Є тут, однак, і поодинокі лабрадори. Тварини потрапляють сюди у трирічному віці та проходять суворий вишкіл. Поліцейські надають перевагу собакам-дівчатам. Кажуть, вони набагато більш зібрані та цілеспрямовані.
Імена у собак дуже типові. Рекси-Джессі-Кіри-Кори-Рембо – короткі і звучні, аби на них швидко відкликалися. Темперамент кожного пса також суттєво різниться. І залежно від темпераменту, їх призначають на певні завдання. «Флегматики», наприклад, шукають вибухівку, а «холерики» – переслідують злочинців.
ЗАВДАННЯ ДЛЯ ЧОТИРИЛАПОГО
Є спеціальні, а є розшукові собаки. Спеціальні мають бути спокійними і врівноваженими, аби шукати вибухівку та вибухонебезпечні пристрої. Вони працюють тільки з одним кінологом, і зазвичай виконують тільки його вказівки. Таким собакою є місцевий чемпіон, учасник усіх показових змагань – бельгійська вівчарка Рекс. Він разом з кінологом Миколою Головієм демонструє неабияку підготовку: швидко долає смугу перешкод, без проблем знаходить гільзи від патронів, не вагаючись, виконує команди, затримує «зловмисника», навіть витягує його із автомобіля.
Рем, на відміну від свого собачого колеги, активний і веселий. Рем – це скорочено від Рембо.
«Він у нас дуже войовничий, сильний духом і завзятий. Перемагає у всьому. Він мій друг, і після пенсії я його заберу до себе на дачу. Він сертифікований на пошук наркотичних речовин, які перебувають у незаконному обігу в Україні. Ми постійно ідемо на виїзд, шукаємо закладки. Він у нас непосидючий», – розповідає молодший інспектор-кінолог Роман Вачевський. Саме він є наставником Рема. І він дуже пишається своїм вихованцем.
СОБАКУ НЕ ОБДУРИТИ
Тварин вчать приносити предмети, знаходити слід, допомагати у затриманні, шукати гільзи, вибухівку та наркотики. Без них неможливо виконати багато завдань з охорони порядку. Саме тому у кінологічний центр ретельно добирають не тільки собак, але і людей. Начальник Андрій Таранович розповідає, що «випадкові» поліцейські у них не працюють. Адже тут не вийде просто «відбути» роботу. Потрібно любити тварин, бо тільки так вони зможуть вам довіритися.
«Собаку не обманеш. Вони все відчувають краще за нас. Тому ми їх і беремо на службу», – каже поліцейський. Він гладить м’якеньку шерсть чорної собаки Ази і відпускає її бігати по зеленій траві. Аза, схоже, щаслива покинути вольєр, і насолодитися своїм часом назовні. За нею спостерігають працівники кінологічного центру. Дивляться з любов’ю і захопленням, без тіні відрази чи роздратування. Вони люблять свою роботу. Навіть тоді, коли доводиться грати «злочинця», якого ловить пес. Навіть тоді, коли доводиться вичісувати і вимивати густу шерсть своїх напарників. Інакше нічого б не вийшло.
Служба для собаки закінчується тоді, коли він вже не може виконувати своїх обов’язків. Це буває внаслідок травми, стресу чи втрати нюху. Причини різні, та доля у собак на пенсії дуже схожа: їх забирають охороняти державні приміщення. Або ж забирають нарешті додому. Ніхто із вихованців кінологічного центру не опиняється на вулиці. За віддану службу вони отримують гарантії гідної старості. А це елітний корм, увага та любов, а може навіть і кольоровий гумовий м’ячик.
Читайте також:
«Відбираємо собак за характером», – полісмен-кінолог Волині про службу із чотирилапими напарниками
Новий чотирилапий помічник Джек з’явився у поліції Нововолинська
