Панічні атаки та нічні жахіття: як допомогти дітям пережити війну

Війна – це в принципі травмуюча подія для будь-якої психіки – і дорослої, і дитячої. Однак особливо для дітей, які пережили моменти евакуації, сирі підвали чи були свідками обстрілів – важлива підтримка спеціалістів.

Про це 24 каналу розповіла співзасновниця та голова правління “Голоси дітей” Олена Розвадовська. І додала, що толерування психологічного добробуту (mental health) дитини потрібне в принципі усьому суспільству.

Вона пояснила, що у дітей так само є багато агресії, злості та ненависті до того, що зараз відбувається. І це нормально. Нормально реагувати на ненормальну ситуацію. Саме такою є війна.

“Дітей треба чути, слухати, давати їм право та можливість говорити. Тому що всі ми разом проживаємо цю війну, і діти так само бачать, що щось відбувається і щось змінилося. Приховувати чи створювати для них паралельну реальність в рожевих окулярах – неможливо”, – запевнила Розвадовська.

На жаль, зараз збільшується кількість маленьких українців та підлітків, які страждають від:

– панічних атак;
– нічних жахіть;
– енурезу (нетримання сечі);
– анорексією;

Це все відповідь організму на травмуючу подію. Однак не кожна дитина, яка бачила війну, матиме важкі наслідки травмуючих подій.

“Часто психіка дитини спроможна прожити складу подію, якщо поруч є батьки, які підтримують, спокійне середовище, обійми, є люди, з якими можна погратися. Допоможе будь-яка творчість”, – додала експертка.

Як батькам зрозуміти, що дитині потрібна допомога

Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) зазвичай приходить і стає очевидним через 3 – 6 місяців після травмуючої події. Тут треба послуговуватись лише висновком кваліфікованого психотерапевта із досвідом індивідуальної терапії.

Однак батьки мають звернути увагу на такі ознаки, щоб зрозуміти, що дитині потрібна допомога фахівця:

– різка зміна в поведінці дитини – дитина зовсім перестала вас слухати, стала агресивною;
– або навпаки – ознаки депрсивного стану, коли дитині взагалі нічого не хочеться;
– нічні жахи;
– різні фізіологічні ознаки;
– “селфхарм”, коли дитина сама собі завдає шкоди та травмує.