Замість Санти – волонтери: військові отримали подарунки від наших земляків

29-го грудня повернулися зі Сходу волинські бійці невидимого фронту, котрі забезпечили новорічні свята солдатам. Презенти від волонтерів своєрідні – продукти, серед яких домашня випічка та солодощі, питна вода, запчастини, дитячі «сюрпризи».

Швидка і активна – каже про останню поїздку на передову волонтер Валерій Курстак. Впоралися із завданням за три з половиною дні – цього разу наїздили лише 2700 кілометрів. Географія передноворічної подорожі така – Павлоград, Курахове, Красногорівка, Мар’їнка. Крім продуктів, доставили на Схід і побутову техніку.

Сьогодні, як би це дивно не звучало, люди вже звикли до неоголошеної війни і не так активно долучаються до волонтерської допомоги. Попри це, у нас є багато небайдужих, готових пожертвувати на потреби армії.

Волонтер Петро Сопронюк зібрав усе необхідне для бійців у Іваничівському районі: підприємець Михайло Рибицький забезпечив військових яблуками, директор Павлівського пивзаводу Юрій Пікута – водою. До збору продуктів долучилися працівники районної лікарні та бібліотеки, громадської організації “ Спілка матерів військовослужбовців Іваничівщини”.

Смакували солдатам і домашні пироги, приготовані учнями Нововолинського ПТУ №11. Військові цінують не лише речі, які їм привозять волонтери, але й позитивну енергію, тепло та турботу. У якості моральної підтримки разом з продуктами бійцям завезли подарунки від дітлахів – малюнки та листи, передані учнями школи №2 селища Іваничі та школярами 3-А класу школи №8, 7-Б класу школи №6 міста Нововолинська.

Для бійців невидимого фронту немає границь. Вони знають, що кожна адресна передача – свідчення того, що солдата люблять і чекають вдома. Часто вихідні і свята волонтери проводять в дорозі. От і цього разу Валерію Курстаку довелося відзначати день народження на передовій, у Мар’їнці. Замість вітального салюту був обстріл. Приміщення старої напівзруйнованої лікарні, де зупинилися у бійців 14-ї бригади, знаходиться за триста метрів від сепаратистської території, обгороженої парканом – звідси постійно лунають постріли. Такі обставини не завадили військовим привітати волонтера, а командир роти Петро Нагайовський вручив Валерію Курстаку грамоту.

Сьогодні з постачанням їжі проблем, здавалося б, нема, але на деяких блокпостах з цим справді виникають труднощі. Попередня поїздка привела волонтерів за 5 кілометрів до російської границі. У такі не зовсім безпечні місця везли посилку із Рівного. Хлопці, які служать десять місяців, всього раз отримували передачі. Тому іноді доводиться ризикувати життям, щоб доставити бійцям необхідні речі. Неподалік Красної Талівки, де знаходиться міжнародний перехід з Росією, на блокпосту наших земляків взяли на мушку. Коли біля голови тримають автомат, за лічені секунди доводиться шукати виходу, підключаючи інтуїцію. Деколи волонтерам приходиться придумувати різні речі, щоб добратися до солдатів, але це вже інша, “секретна” історія.

“Розіграли ситуацію так, що нас пропустили без проблем, а коли поверталися назад вже ніхто й не перевіряв.  Зате ми приїхали, а там стільки радості! Привезли і продукти, і бушлати”, – розповідає Валерій Курстак.

У мирному житті не так відчувається прихід новорічно-різдвяних свят, як на передовій. Бійці чекають на теплі речі та смаколики. Але найкращий подарунок – пам’ятати про наших захисників.