Уродженка Нововолинська п’ять років тому створила власний бренд вишиванок. Продають одяг і в Україні, і в інших країнах світу. Пандемія коронавірусу, як і всім підприємцям, поставила їй виклик. Та Оксана змогла знайти рішення – в період карантину почали відшивати захисні костюми для медиків.

34-річна Оксана Доліновська родом з Нововолинська. Закінчила Нововолинський ліцей-інтернат, далі вступила в Київський національний університет імені Тараса Шевченка на економічний факультет. Після закінченння навчання захистила кандидатську і залишилася викладати.

Зараз Оксана – у декретній відпустці, виховує двох синочків: старшому 5 років, молодшому – рік. Саме в період першої вагітності і почалося життя бренду “Два кольори“.

– Чому саме вишиванки?

– Революція Гідності дала поштовх…

“5 років тому створили свій бренд і зупинилися на вишиванках. Якраз у момент після революції це було актуально. Тоді попит був великий, а обсяг пропозиції – ні. Стало цікаво, як її наповнити”, – розповідає Оксана.

Починалося з того, що просто купили вишиванки та виставили фото в інтернет, не вкладаючи великих інвестицій. Таким чином вирішили спробувати. Далі прийшла ідея створити щось таке, чого немає на ринку. До слова, в асортименті бренду не лише вишиті сорочки та сукні, а й кардигани, пальта та інші речі з елементами вишивки.

Оксана говорить, що на початку власного виробництва розробили модель в декількох кольорах та відшили близько ста одиниць.

“Виставили в фейсбук і за два тижні мали отримати нову партію. Поки чекали, по передзамовленнях продали половину цієї партії, яка мала тільки прийти. Побачили, що людям це потрібно”, – розповідає власниця бренду.

Оксана пригадує, що далі потроху почали створювати моделі по одній-дві, вже потім це переросло в колекції. Випускали спочатку чотири рази в рік, згодом скоротили до двох.

“Два кольори” має власний цех з вишивальними машинами, де розробляють та відшивають моделі. Працює там 10 людей.

“Дякуючи Революції Гідності і патріотичним настроям людей, за 5 років ми заробили ім’я та репутацію. Сформувалася значна база клієнтів, серез яких і знаменитості”, – говорить Оксана.

– З початком карантину постало питання “А що далі?”. Та ми просиділи на карантині тиждень, і почали шити захисний одяг для медиків

“Коли все почалося (пандемія коронавірусу – ред.), ми були змушені закрити і наш цех, і власний шоурум. Потрібно було шукати виходи: або звільняти людей, або відправляти у відпустки за власний рахунок. І разом з тим, продовжувати платити оренду. Перед українським бізнесом постало питання “що далі”. Ми почали думати “а що ж можемо зробити?”, – пригадує дівчина.

Оксана розповідає, що після декількох повідомлень в пресі про те, що лікарні не забезпечені спецодягом, вирішили на сторінці свого бренду зробити акцію “максимальний розпродаж” і всі кошти, які виручили, витратили на закупівлю матеріалів і на оплату за роботу дівчатам. Почали відшивати захисний медичий одяг.

“Мова не йшла про заробіток. Була щаслива від того, що можу дати роботу дівчатам і паралельно допомогти тим, хто потребує, тим людям, які опинилися на передовій у боротьбі з вірусом. Ми просидили на карантині рівно тиждень. Все було оперативно”, – каже Оксана.

Медичні костюми мають свою специфічну сертифікацію, процес отримання якої триває від трьох до чотирьох місяців. Спеціалісти роблять аналіз цеху, обладнання та умов виробництва тощо, щоб вони відповідали вимогам. Процедура довга, а в той період, коли потрібно вже, це було неможливо зробити.

Асоціація Укрлегпрому звернулася до уряду, аби упростити всі процедури і Кабмін видав відповідну постанову. На 4 місяці підприємствам довзволили виробляти медичний одяг та засоби індивідуального захисту.

Команда Оксани розуміла, що рішення – тимчасове, і рано чи пізно потреба у засобах захисту лікарів буде забезпечена.

“Не пройшло і двох місяців”, як МОЗ нарешті вирішив вивчити стандарти і ДСТУ захисного одягу для медиків та дати рекомендації для виробників. Ми це все вивчали та всього дотримувалися відразу. Проклеєні шви, водостійкий матеріал, манжети для зручності. Думали це норма для виробників захисного одягу, а виявляється, так роблять не всі.

На сьогоднішній момент після скандалу з МОЗ і китайськими костюмами, попит впав. Не знаю чи стовідсотково забезпечені лікарні всім необхідним, але українського виробника викинули і він зараз не потрібен. Натомість закуповували китайські костюми вдвічі дорожче.

Не мені судити про рівень захисту того чи іншого костюму. Та вважаю, що ніхто не контролював якість. Навіть відсутні спеціальні лабораторії, де б проводили дослідження на проникність бактерій”, – роповідає Оксана.

Як реалізовували захисний одяг?

Відшили першу партію та подарували її безкоштовно. Після цього почали звертатися багато людей, була черга по виробництву. Зверталися і волонтери, і просто лікарі телефонували.

Оксана розповідає, що досліджувала тендери. Пороцедуру державних закупівель упростили, але подати пропозицію – нереально. Як тільки з’являється оголошення про тендер, за кілька хвилин він уже закритий. Тому не розуміє, яким чином можна встигнути взяти участь в закупівлях.

Оксана розуміє, що пошиття захисного одягу – рішення тимчасове. Говорить, що всі підприємці зараз опинилися “на пороховій бочці”, але руки не опускає.

Повернемося ще до вишиванок…

Любов до вишитого одягу в Оксани – це сімейне. Її мама Марія Доліновська, яка мешкає в Нововолинську, колекціонує вишиванки. Жінка зібрала їх кілька сотень за останні десять років.

“Для мами – це хобі, декілька років цим займається. Спочатку ми не сприймали всерйоз та коли побачили об’єми роботи і як вона до цього ставиться, думка змінилася. Мама шукає, досліджує, вивчає багато літератури, спілкується з іншими колекціонерами. Чим глибше в цю тему вникаєш, і я в тому числі, розумієш, яка в нас багата культура. І скільки всього ми не знаємо. Багато інформації втрачено, а волинська вишивка недооцінена. Львів’яни перетягнули собі сокальську вишивку, а це все наш район Волині, зокрема Нововолинськ та Іваничівський район.

Ми з мамою часто спілкуємося та ділимося інформацією. Кілька разів на рік приїздимо в гості у Нововолинськ, особливо на Різдво та Великдень”, – каже Оксана.

Нагадаємо, на День Незалежності пані Марія продемонструвала нововолинцям свою унікальну колекцію: відбувся показ старовинних вишиванок Волині.

21-го травня в Україні відзначають День вишиванки. Власниця бренду говорить, що як правило, завжди хороший попит на вишитий одяг. Але цього року все зірвано. Є спецзамовлення, але масових, як було в минулих роках, немає.

Оксана поділилася з нами фото, на яких вона вперше у ролі моделі для своїх виробів. Розповідає, що готують особливий проєкт.

І декілька світлин з особистого архіву. Фото розміщені у фейсбуці.

І ще декілька – з колекцій бренду. Одяг – такий різноманітний, наповнений українським духом…

Текст – Катерина Костючик

П.С. від автора. Про мешканку Нововолинська, яка створила власний бренд із вишитим одягом, дізналася зовсім нещодавно, цього місяця після публікації в фейсбуці Сергія Притули. Одяг із колекцій мене особисто вражає. В ньому є унікальний стиль, а різноманітна вишивка не дає пройти осторонь. І навіть у захисних костюмах для медиків відчувається дизайнерський підхід. Мене надихають люди, котрі йдуть до своїх цілей та успішно їх реалізовують.

З Оксаною ми поспілкувалися телефоном тижнів два тому, а напередодні Дня вишиванки я почала готувати статтю. І зовсім випадково виявила, що також маю вишиванку бренду “Два кольори”, яку придбала влітку. Та цей факт лише про те, як часом випадковості – невипадкові…

Загалом, після спілкувань із цілеспрямованими, щирими та з відкритим серцем людьми, хочеться шукати ще більше позитиву для публікацій. Хоча зазвичай хороші новини привартають увагу меншої кількості людей. Тож якщо ви, шановні читачі, дійшли до цього тексту, щиро вдячна за це від себе та редакції БУГу. Ми спробуємо серед “коронавірусних” новин та метеріалів про ДТП, які ви так любите, шукати щось цікаве, а головне – позитивне. Можливо підкажете нам теми або історії з життя мешканців нашого краю?

На останок – пост Притули, про який згадала раніше:

“Люблю дні, коли знайомлюся з новими людьми і відчуваю легку «млость». В приватні повідомлення прийшов лист, мовляв, привіт, є 50 захисних комбінезонів і 20 халатів, може знаєш, де потрібніші. Обмінялись контактами, під’їхав, познайомились. Зайшов на виробництво. Я не дуже тямлю в тих верстатах, що одяг шиють, але я чітко бачу по робочих приміщеннях де є господар, а де його немає.

Пречудова сім’я: чоловік, жінка і маленький козачок. Своє виробництво. Шоурум повний різноманітних вишиванок. На час епідемії перепрофілювались на пошив захисту для лікарів. Захист добротний, шви проклеєні. Люди щирі, посмішки – справжні. Чудовий приклад невеличкого, але створеного з любов’ю сімейного бізнесу.

Дивився на них, слухав і мені було, в хорошому сенсі, млосно)) Від того, що такими чудовими людьми багата Україна. Відвантажили те, що обіцяли. Завтра комплекти вирушать на Донбас, у Часів Яр, у військовий мобільний шпиталь. Добрим людям низький уклін”.