Військового, який поїхав на побачення до дівчини з Нововолинська, судять за непокору командиру

Солдат поїхав на ніч до коханої в Нововолинськ, а наступного дня його вже встигли записати в дезертири, попри те, що зранку повернувся до частини. У чому його тільки не звинувачували: спочатку в дезертирстві зі зброєю, а потім – у непокорі, яка полягала в тому, що військовий нібито не виконав наказу про чергування.

Сам хлопець каже: такого наказу йому не давали, був зовсім інший, який він виконав і далі поїхав на побачення. Про це йдеться в сюжеті ТРК «Аверс», – пишуть Волинські новини.

Це сталося на Ковельщині. Молодий військовий розвіз інших військовослужбовців, які чергували на блокпосту й поїхав до своєї дівчини в Нововолинськ. На ранок його затримали по дорозі до військової частини. Виявилося, за той час, що був на побаченні, його встигли записати в дезертири. Понад рік йшли суди, проте для дезертирства достатніх доказів не знайшлося – знайшли інше порушення.

«Згідно з усної вказівки т.в.о. командира другої стрілецької роти Фостика, будучи достовірно обізнаним про необхідність несення служби в період з 18-ї години 18 травня 2023 року до 18-ї години 20 травня 2023 року, з метою умисного невиконання наказу командира самостійно залишив місце несення служби», – зачитав суддя Волинського апеляційного суду Віктор Гапончук.

Фактично під завісу судового розгляду судді першої інстанції обвинувачення в дезертирстві замінили на непокору. Тобто, що не виконав наказу в. о. командира Фостика про чергування. За це засудили на п’ять років позбавлення волі, замінивши їх роком іспитового терміну.

Однак, захисниця військового каже, що вони з’ясували на засіданні Шацького районного суду, що командир Фостик не давав жодного наказу. Натомість його давав командир взводу Войтович – і то, наказ стосувався не чергування, а іншого.

«Наказ був – відвезти тих, хто звільнився із чергування на блокпості за місцем проживання. Мій підзахисний його виконав. Цього факту ніхто не заперечив. Іншого ж наказу не було», – наголосила адвокат Євгенія Коваленко.

Сам обвинувачений вину в інкримінованому злочині не визнає.

«Я наказ свого безпосереднього командира Войтовича виконав, відвізши людей. Після цього я самовільно поїхав до своєї дівчини в місто Нововолинськ. Своєї вини я не визнаю, тому що мій командир Фостик, так як і Войтович, не віддавали наказ про чергування», – каже обвинувачений Владислав.

Не визнавав він вини й у суді першої інстанції, хоча там якимось чином зробили висновки, що він щиро розкаявся в скоєному. Ба більше, як зауважила захисниця, під час допиту свідків так і не було з’ясовано, наказ якого із командирів мав виконувати і про що.

В апеляції клопотали допитати свідків повторно і врешті скасувати обвинувальний вирок суду. Прокурор проти такого.

«У суду першої інстанції свідки допитувалися неодноразово. І, як на той час вважала сторона захисту, у них були розбіжності. Через те допит відбувався більше двох разів. Тим паче проводився одночасний допит, де всі розбіжності були з’ясовані судом», – акцентував прокурор Олександр Жовтоніг.

Як з’ясували, наказ належить командиру Войтовичу, а передавав його до обвинуваченого інший командир – Фостик. У якій саме інтерпретації – не зрозуміло. Але вийшло так, що крайнім вийшов рядовий солдат.

Колегія суддів Волинського апеляційного суду вирішила ніяких свідків не допитувати, а вирок Шацького районного суду залишити без змін.