Важкі умови праці та постійна небезпека: напередодні свята гірників БУГ дослідив шахту №9 «Нововолинська» зсередини

В останню неділю літа, цього року 28-го серпня, шахтарі відзначать своє професійне свято, а Нововолинськ, який раніше вважався шахтарським містом – 72-ий день народження. Нині ж на Волині діють дві копальні, та й ті – за межами Нововолинська: шахта №9 – розташована в Литовезькій громаді, Бужанська – в Поромівській. Напередодні свята журналісти БУГу спустилися в шахту №9, щоб побачити та показати реальні умови праці та зрозуміти складність професії гірників.

Шахта №9 “Нововолинська” була збудована й запущена у жовтні 1963 році з проєктною потужністю 450 тисяч тонн на рік. Тож наступного року виповниться уже 60 років, як працює копальня. На підприємстві працює 360 робітників, 52 – забрали на військову службу. Зарплата працівників, які не спускаються у копальню, складає 1,5-2 неоподаткованих мінімуми доходів громадян (приблизно 10 тисяч грн), безпосередньо самих прохідників – 3 неоподаткованих мінімуми (блиько 20 тисяч грн), що є досить мало, зважаючи на складність професії. Самі гірники, серед яких є шахтарі у третьому поколінні, зазначать, що звикли до своєї роботи, й іншої не хочуть.

Щоб побачити та показати реальні, надважкі умови праці гірників, журналісти БУГу спустились у копальню на глибину близько 400 метрів під землею. Перед цим, журналістам провели інструктаж з техніки безпеки, видали робу, гумові чоботи (40 розміру), каску з “коногонкою” та саморятівники (вагою приблизно 3,5 кг). Екскурсію по підземці проводив заступник директора з охорони праці Ігор Микулич, який має понад 20 років стажу.

Як це було, дивіться у відеоматері:

Спустившись у спеціальній кліті на глибину близько 400 метрів, опиняєшся, ніби у фільмі “хорор”. Все виглядає містично, десь капотить вода, гуляє вітер, навкруги все темно, лише відблискує світло від ліхтарика, чим далі – тим страшніше і водночас цікавіше. Пройшовши близько 600 метрів, де місцями пил, місцями болото, ато й повністю вода, піднявшись по крутому й небезпечному підйому, журналісти дістались до однієї з діючих лав, де шахтарі видобувають вугілля за допомогою спеціального комбайна. У цьому місці висота проходки сягає близько метра, а в самому місці видобутку – майже 70 сантиметрів (67 сантиметрів – пласт вугілля у землі). Тож гірникам доводиться працювати в нелюдських умовах підвищеної небезпеки: напівсидячи-напівлежачи, у чорному пилу породи, з протягами та в постійній вологості.

Як розповів директор Володимир Юрків, нині шахта знаходиться на стадії ліквідації, оскільки запаси вугілля вичерпується. Загалом залишилося близько мільйона тонн, але, щоб його видобути, потрібно виконати ряд підготовчих робіт. З підготовлених запасів є лише близько 64 тисяч тонн, цього може вистачити ще приблизно на 2 роки. Раніше повідомлялося, що до кінця цього року, після виведення зі складу ДП “Волиньвугілля”, копальню мають ліквідувати. Проте в Мінфіні та Міністерстві енергетики нині погоджується кошторис на зарплату працівників до вересня 2023 року. Гірники сподіваються, що їм дозволять працювати далі, адже Україні необхідно мати власні стратегічні запаси “чорного золота”, тож роботу 9 шахти вдасться продовжити.

Нині на “дев’ятці” неоднозначна ситуація із керівником, де міністерство призначило нового директора Геращенка. Але гірники його не впустили на територію копальні, тож фактично керувати продовжує Юрків. Він стверджує, що наказ про призначення нового директора не зареєстрували у Єдиному державному реєстрі, тож продовжує виконувати свої функції.

Яка ситуація на шахті Бужанській, читайте в інтерв’ю із з т.в.о. гендиректора ДП «Волиньвугілля» Миколою Шикером.

Розповівши журналістам про роботу копальні, Володимир Юрків, який впевнений, що копальні дозволять працювати й надалі, привітав всіх гірників із Днем шахтаря, побажав їм міцного здоров’я, миру та успіхів у нелегкій праці, гідної зарплати. А сім’ям – дочекатися всіх додому: кого з війни, кого із шахти.