Екіпаж з жителем Жовтневого вивів колону українських танків із Дебальцевого
Микола Тишік, Роман Ляшко і Костянтин Мрочко( родом із Жовтневого) – геройський екіпаж українського Т64, який вивів колону техніки по мінному полю! Вони 4 дні не вилазили з танка-обстріли були такої інтенсивності, що висунутися з броні-загинути. У ньому спали, в ньому їли. Кожен день були бої. Танк висувався на позиції і відкривав вогонь по ворогу.
Про це пишеу Facebook Денис П’ятигорець.
Якось запримітили ворожу техніку, але ніяк не могли до неї дістатися-Русня виїжджала на позиції, робила по 3-4 постріли і швидко поверталася до себе на базу. Тоді екіпаж Колі Тишіка сховався за підбитим російським Т72 і чекали ворога. Чекали терпляче. І ворог з’явився. Тільки цього разу їх чекав наш екіпаж. Три постріли і дві машини Русні у вогні. “Щоб отримати нагороду за підбиту техніку, ви повинні зробити фотографію броні, щоб було видно номер”, – говорили потім штабні генерали. Відмінний план, подумали хлопці, тільки як Русні просто, щоб не стріляли по нас поки ми підбиту техніку Фота-подумали хлопці. І ось настав день відступу. Екіпаж Колі відпрацював по ворогу і без БК повертався на базу. Коли надійшов запит – потрібен танк для забезпечення відходу колони 128-ї бригади. Але є одне “але” – відходити потрібно за власним мінному полю. Русня в курсі, що поле заміновано і точно не очікують що ми по ньому підемо. Екіпаж Колі одноголосно приймає рішення їхати. Приїхали на місце. Стали на чолі колони. Командир танка Микола Тишік виліз на броню, механник водій відкрив люк і слухав команди командира: вправо, прямо, стоп, вліво, назад … на дотик! Пологими на очі і чуття командира колрнна повільно пройшла зіг-загамі через всі мінне поле !!! Всі живі!
Після цього Коля подзвонив мамі і сказав: “Мамо, я і після війни залишуся в армії! Це ж моя робота, мамо! Ти не переживай, тут нічого страшного немає. Якщо не віриш-приїжджай до мене в … і я тебе покатаю на танку. ” І мама приїхала! І син зі своїм екіпажем повів її показувати свій танк і знайомити з командиром. “Я дивилася на них і плакала!” – Каже мама Колі, троє хлопчаків трохи старше 20 років, по 1 м 60 см ростом вели мене вздовж величезних машин і мені здавалося, що кожен з них набагато більше будь-якого цього танка “.
Ось такі вони-сучасні маленькі хоббіти, які подібно толкіеновского героям протистоять величезної армії Мордора! У Толкієна все закінчилося добре і люди поклонилися маленьким героям і стали перед ними на коліна. Упевнений, що у нас буде так само! Любіть своїх мам і не приховуйте героя в собі :))))
Виявляється, Коля вивів колону наших танків по мінному полю з Дебальцевого. Коля зі своїм екіпажем їхали першими, а решта по їх колії !!! Кажуть, екіпаж Колі повторно представили до нагороди!
