«Найжорстокіше ставилися до людей з Волині», – звільнений з полону волинянин Юрій Романюк
Звільнений з російського полону Юрій Романюк зі Струмівки, який повернувся в Україну під час обміну 30-го грудня 2024 року, зараз перебуває на лікуванні у Луцьку.
Волинянин Юрій Романюк був у російському полоні півтора року. Захисник повернувся в Україну під час обміну 30 грудня 2024 року. Суспільному захисник розповів про численні допити, постійні побиття і повернення в Україну.
Зі слів чоловіка, у російському полоні найгірше ставлення було до захисників із Західної України, зокрема й Волині.
«Найжорстокіше ставилися до людей саме із Західної України, з Волині, – пригадує Юрій Романюк. – Вони називали нас бандерівцями. Допитували жорстоко – били, катували, щоб ми щось розказали. Це були гумові кийки, шокер. Далі нас завезли в СІЗО якогось міста, підвал. І тоді нас почали бити безпощадно. Ребра поламали, робили що хотіли».
Після численних знущань і побоїв чоловіка постійно турбує біль у спині. Військовий досі лікується.
Юрія мобілізували 22 липня 2022 року. Спочатку служив у бригаді тактичної авіації, згодом його перевели у морську піхоту, де виконував бойові завдання на Донеччині. У полон волинянин потрапив 29 липня 2023 року у селі Старомайське. Чоловік каже: понад 2 тижні усі полонені були зі зв’язаними руками.
«Після допитів нас кинули в камери старого типу, зроблені з досок. Нам не розв’язували ні руки, ні очі. Я запитав: як нам йти в туалет чи їсти? А мені: як хочете, так і робіть. Нас не розв’язували орієнтовно 15 діб. Так натерло мені руки, що на руках були опариші. У Донецьку я потрапив на гауптвахту, шкіра на руках злізла», – каже військовий.
Далі була Горлівка. Там, пригадує Юрій, росіяни роздягали полонених і жорстоко били. Згодом волинянин опинився у бараці, де разом із ним ще було орієнтовно 150 полонених.
«Там зеки були, але вони мали права. Ми були тварини третього сорту. Ні допомоги, ні Червоного хреста, нічого не було. Коли я потрапив у полон, я важив 107 кілограмів, а звідти вийшов – 47 кг», – каже Юрій Романюк.
Поки Юрій був у полоні, вдома на нього чекала дружина Наталія Романюк.
«Поліція та СБУ сказали, що він безвісти зниклий, – говорить Наталія. – Офіційне підтвердження про полон з’явилось через 9 місяців, через Міжнародний Червоний Хрест, Росія підтвердила, що він – у полоні. Я вірила, надіялася, що він повернеться».
Зі слів 51-річного військовослужбовця, хоч рідні й проти, після реабілітації він планує повернутися на службу.
