На Волині жінка, яка виїхала з окупації, вперше побачила онука по відеозв’язку
Пані Анна наприкінці серпня виїхала з окупованого Каховського району Херсонщини. Разом із нею триденну дорогу до підконтрольної Україні території подолав семирічний пес Вінсент, якого жінка виростила змалечку. На українському кордоні її зустріли працівники благодійного фонду «Карітас Волинь» і допомогли зв’язатися з рідними, яких вона не бачила кілька років.
Про історію жінки розповіли у благодійному фонді «Карітас Волинь».
Після початку повномасштабного вторгнення пані Анна залишилася в окупації сама зі своїм собакою. Її чоловік і син перебували за кордоном. Чоловік жінки до війни працював за межами України, а на 24 лютого 2022 року вони із сином планували повернутися додому – квитки вже були придбані. Однак пані Анні вдалося зв’язатися з чоловіком і переконати його залишитися за кордоном.
Упродовж наступних років родина могла спілкуватися переважно повідомленнями або короткими телефонними дзвінками. Через відсутність можливості побачитися рідні підтримували зв’язок так, як дозволяли обставини.
Життя в окупації було непростим і небезпечним. За словами пані Анни, російські військові неодноразово приходили до неї з обшуками та погрозами. Вони розпитували, де її чоловік, адже знали, що він військовий медик на пенсії.
«Де чоловік? Нам казали, він тут», – пригадує жінка.
Пані Анна зберігала проукраїнську позицію і не приховувала своїх поглядів. Навіть під час проходження російських блокпостів вона впевнено відповідала, що прямує в Україну. Через це перевірки ставали складнішими, однак від переконань жінка не відступала.
Окупація змінила й повсякденне життя села. Через відсутність електроенергії та зв’язку людям доводилося користуватися генераторами, але вмикати їх дозволяли лише у визначені години. Бензин коштував 300 рублів – приблизно 150 гривень, тому навіть забезпечити роботу генератора було непросто.
За порушення встановленого режиму російські військові погрожували розстрілами. Як розповіла пані Анна, шум генераторів заважав їм чути дрони, що літали над селом. Антени, за допомогою яких місцеві жителі підтримували зв’язок із рідними, також розстріляли.
Відразу після захоплення села окупанти почали знищувати речі, які нагадували про Україну: прапори, українські книжки, портрети письменників та інші символи української культури. Зміни торкнулися й освіти: частина українських учителів звільнилася, проте деякі погодилися працювати за російською освітньою системою. У магазинах тим часом ставало дедалі більше російських товарів.
Наприкінці серпня пані Анна наважилася виїхати. Дорога до підконтрольної Україні території тривала три дні. Увесь цей час поруч із нею був семирічний пес Вінсент, якого жінка виростила ще маленьким.
«Не давав мені ніколи сумувати. Навіть в дорозі усіх у автобусі розважав – то вигулювали його по черзі, то на руки усі брали. Не дає мені відійти від нього… Виростила його з маленького, сім років уже», – розповідає пані Анна.
На українському кордоні жінку зустріли працівники благодійного фонду «Карітас Волинь». Вони допомогли їй зв’язатися з рідними та отримати SIM-картку, щоб вона могла телефонувати близьким.
Саме тоді сталася подія, на яку пані Анна чекала кілька років: у кабінеті волонтерів вона вперше змогла побачити рідних під час відеодзвінка.
«Я вперше побачила на відео свого внука», – зі сльозами радості поділилася жінка.
На екрані з’явився її трирічний онук, який народився 24 серпня – у День Незалежності України. Поки бабуся залишалася в окупації, хлопчик ріс і дорослішав. Пані Анна не змогла бути поруч із ним на днях народження, обійняти його чи побачити, як він задуває свічки на святковому торті.
Попри виїзд з окупації, попереду в жінки ще чимало випробувань. Тепер вона хоче допомогти чоловікові відновитися після травмування на роботі та перенесеної операції. Після років розлуки пані Анна поспішає до близьких і сподівається, що разом вони зможуть подолати труднощі.
У «Карітасі Волинь» зазначили, що допомогу жінці надали в межах проєкту «Екстрена гуманітарна підтримка вимушено переміщених та постраждалих від військової агресії українців». Його реалізують за постійної підтримки організації Catholic Relief Services.
Нагадаємо, шлях з окупації: розповіли, як на Волині працює гуманітарний коридор.
