Як живе окупований Іловайськ сьогодні. Фоторепортаж

29-го серпня Україна відзначає День пам’яті Захисників України. Ця дата пов’язана з пам’яттю про Іловайську трагедію 2014-го року.

Як живуть мешканці міста на сьомому році російської окупації дізнавалось Суспільне.

На в’їзді до міста височіє стела з надписом “Місто воїнської слави”.

Пропаганда угруповання “ДНР” любить щорічно згадувати Іловайськ, як “місто-герой”, в якому гібридні російські війська зупинили наступ ЗСУ і добробатів під час серпневих боїв 2014-го року.

Наразі Іловайськ – це просто напівспорожнілий населений пункт, де люди страждають від безробіття і відсутності перспектив.

Населення міста після 2014-го року значно скоротилося. Багато хто з містян став вимушеним переселенцем, або виїхав на заробітки в Росію. У місті залишилися переважно пенсіонери. З промислового — місто перетворилося на депресивний регіон.

Колись Іловайськ був великим транспортним вузлом Донецької залізниці. Тепер залізничні колії заповнені порожніми іржавими вагонами. Залізничне сполучення з Іловайськом Росія використовує для поставок зброї на Донбас.

Іловайська залізнична станція оживає здебільшого вночі. Через неї везуть вугілля з окупованого Донбасу в Росію. Раз на день звідси відправляється електричка до Донецька.

Будинки на центральній вулиці Іловайська (імені Тараса Шевченка) значно постраждали від боїв в серпні 2014-го. Сім років потому вулицю “прикрашають” закинуті руїни зі слідами обстрілів.

Дороги в місті здебільшого розбиті й не ремонтуються.

Місцеві пересуваються на автівках з номерними знаками угруповання “ДНР”. З початку 2020 року їздити на українських “номерах” не можна — за це штрафують.

Простоює також вузлова лікарня станції Іловайськ. У закладі не вистачає лікарів та медичного персоналу.

Головний лікар Михайло Головко тиждень тому скаржився в місцевих ЗМІ на нестачу медиків усіх спеціальностей. Каже, що у закладі не залишилося жодного педіатра. Проблему намагаються вирішити тим, що підвозять лікарів з сусідніх міст: Харцизька і Шахтарська.

Про те, що Іловайськ — це Україна, нагадує реклама українських торгових марок і мобільних операторів, яка досі збереглася на наметах і фасадах будівель. Але символіка бойовиків розташована майже скрізь.

Так званий “пантеон” угруповання “ДНР” — портрети загиблих бойовиків Михайла Толстих на прізвисько “Гіві”, колишнього очільника донецьких сепаратистів Олександра Захарченка і російського найманця Арсена Павлова на прізвисько “Моторола”. Всі троє були вбиті в тилу на окупованому Донбасі протягом 2016 -2018 років.

Центральна площа Іловайська. Старий пам’ятник Леніну, що зберігся ще з радянських часів. І відносно нова стела для фотографування “Я люблю Іловайськ”.

Улітку тут порожньо і туристів в Іловайську майже ніколи не буває.

14-го серпня 2017-го року Генпрокуратура оприлюднила висновок щодо подій під Іловайськом. Основних висновків причини трагедії три: низький рівень боєготовності та боєздатності Збройних сил України; численні факти дезертирства; окремі помилки керівництва АТО під час планування та проведення військових операцій.

Ці фактори, на думку Генпрокуратури, “перебувають у безпосередньому причинно-наслідковому зв’язку з діяннями ЗС РФ, якими 23-24.08.2014 здійснено віроломне вторгнення на територію Донецької області та віроломне вбивство українських воїнів”.