Курсант, який єдиний вцілів у авіатрощі під Чугуєвом, розповів про останній політ та перші хвилини після трагедії

20-річному курсанту В’ячеславу Золочевському, єдиному, хто врятувався в катастрофі Ан-26-го під Чугуєвом, дозволили вийти з лікарняної палати на вулицю. У хлопця струс головного мозку, забої та опіки.

В’ячеславу важко згадувати той день, але дещо про останній політ Ан-26 він розповів у сюжеті ТСН.

З Іриною, мамою єдиного вцілілого курсанта в авіатрощі під Чугуєвим В’ячеслава Золочевського, ТСН поїхала у шпиталь до сина.

“Славик припідняв голову. Він був весь у крові та казав “Мамо”. Я ночі не сплю. Просто не можу відійти від тієї ночі”, — згадує жінка.

За її словам, в п’ятницю Слава їй подзвонив і попередив, що від шостої до дев’ятої вечора буде в небі. Уже близько 21:00, майже відразу після трагедії, Ірина побачила в соцмережах відео літака, що палав.

“Я скрізь шукала очима сина. Це був якийсь страшний сон. Скільки хлопців не повернулося…”, — каже мама курсана Ірина Золочевська. 

Четвертий день її син перебуває у Харківському військовому шпиталі. Журналістам сюди не так просто потрапити, але ТСН вдалося, щоб ексклюзивно, з перших вуст, від єдиного курсанта, який вижив, дізнатися, що все ж таки сталося на борту Ан-26.

Він здійснив першу прогулянку після авіатрощі. В’ячеславу ще важко ходити. Мама хоче хлопця підтримати, проте він, як справжній майбутній офіцер, не виказує, що потребує допомоги. Перебинтована голова: у хлопця струс мозку, множинні забої, на обличчі немає живого місця, незначні опіки на тілі. Він єдиний зумів вибратися з літака і вижити.

“У сорочці, кажуть, народився”, — зазначає він.

Він навчається на третьому курсі. Для курсанта університету Повітряних сил розпочався найжаданіший період у навчанні – практика. Це були його перші польоти. За плечима лише п’ять годин у небі, налітати мали ще три. За його словами, на борту Ан-26 опановували навігацію, запуск двигунів, радіопереговори. У салоні — десять робочих місць із навчальними приладами, 20 курсантів у салоні та ще сім членів екіпажу. Слава сидів майже поруч із кабіною пілота. За його словами, політ тривав нормально, нічого незвичного. Аж раптом він отямився всередині палаючого літака.

“Я, мабуть, вдарився головою”, — згадує. 

Слава не міг зрозуміти, що відбувається. Все здавалося нереальним епізодом із комп’ютерної гри. Хлопця привалило фюзеляжем, можливо, це вберегло його він сильних опіків. Він зміг виповзти зсередини. Тим, що бачив і пережив у ту мить, поки що не готовий ділитись.

Єдине згадує, коли вибрався, то намагався врятувати друга – Віталія Вільхового. Тіло курсанта охопило полум’я.

“Намагався гасити. Потім підбігли інші, його загасили — і все”, — розповідає хлопець.

Слава стійко тримається і не виказує емоцій, які вирують усередині, каже мама. “Наступного дня він дізнався, що цей хлопчик помер. Це убило страшно. У нього знову все перед очима з’явилося”, — згадує мати. 

У тому літаку хлопець утратив усю групу: 12 одногрупників, уцілів лише він. Слава з дитинства марив небом. Хотів стати пілотом, як тато. Дисципліна та вишкіл. Мама зберегла навіть відео, де він іще маленький у дитсадку, а вже майбутній пілот. Проте ця трагедія перевернула все з ніг на голову. Тепер хлопець вирішує, чи взагалі продовжить навчання:

” Я не знаю. Може так, а може й ні. Все повинно зажити, по-перше”.

Він поки що не квапиться аналізувати, чому саме  вижив. За його словами, треба час. Відразу після групи ТСН до Славка завітали правоохоронці. Про що саме розпитували — таємниця слідства. Ірина ж в особистий календар внесла ще одну дату:

“У нас ще один день народження, 25 вересня”, — каже жінка.

Лікарі кажуть: хлопець не затримається в лікарні, але попереду місяці реабілітації. Найголовніше для них зараз — це почути правду, що сталося на борту Ан-26 і хто відповість за загибель людей.