Німецькі благодійники з “Vergiss Mein Nicht” розповіли про свою роботу та любов до України
У Іваничівську районну благодійну організацію “Незабудка” завітала делегація меценатів з Німеччини. Президент благодійної організації “Vergiss Mein Nicht” Маркус Бурлангер та його заступник Міріам Довбенко розповіли журналістам “БУГу” про свою діяльність.
Благородній справі важко стати на заваді. Останнім часом благодійність, як, власне, і добрі справи, стала витребуваною у нашому суспільстві. І таке явище не може не радувати. Прикладом тому можуть послужити волонтерські проекти німецької благодійної організації “Vergiss Mein Nicht”, що уже не перший рік займається малозабезпеченими дітьми та молоддю. Меценати допомогли збудувати соціальний будинок для дітей та молоді у Іваничах, вони сприяють коштами для лікування дітей та опікуються садочками, школами та лікарнями, привозять у Іваничівський район гуманітарну допомогу. Меценати тісно співпрацюють з благодійним фондом «Незабудка», що в Іваничах.
Маркус Бурлангер керує організацією “Vergiss Mein Nicht” вже приблизно 2 роки, більше десяти разів був в Іваничах з гуманітарною допомогою:
“Коли постало питання, хто ж буде керувати організацією, дуже довго міркував, чи цим займатися, адже це дуже відповідальне завдання. Десять років тому, коли приїхав в Україну, я закохався у неї. Але керування такою організацією – це не тільки любов до країни, це й поєднання багатьох завдань, які треба виконувати. Тепер щоразу радію, що пішов на це. Моя місія – поєднати роботу в Іваничах та в Німеччині і розвивати її. Завдання полягає в тому, щоб під час візитів на Україну відвідати людей, які втрапили в скрутне становище, ознайомитися з роботою фонду, яка проводиться тут на місцях, відвідати сім’ї, що потребують допомоги. Ми бачимо, що робота у “Незабудці” – це рятівне коло для певних категорій населення, адже вони можуть прийти у благодійний фонд та отримати допомогу. Звісно, дуже вдячні меру містечка Ерцгаузен, що переймається нашими проблемами і хотіли б, щоб наша спільна робота закінчилася підписанням договору про співпрацю між Іваничами та Ерцгаузен. Ми побували у селищній раді, лікарні, відвідали навчальні заклади. Минулого разу були у пожежній частині в Іваничах. Відвідали також у Володимирі-Волинському сім’ю, де дитинка народилася з фізичними вадами, зібрали гроші на лікування. Подарували інваліду, який не може ходити, тренувально-медичний велосипед, за допомогою якого він може тренувати м’язи. Збираємо кошти для сімей з онкохворими дітьми. Отже, наші візити завжди виправдані”.
Міріам Довбенко, волонтер, представник німецької сторони у Іаничах, заступник президента “Vergiss Mein Nicht” вперше прибула в Україну у 14-річному віці. Вона поділилася розповіддю, як саме створилася благодійна організація у Німеччині, а згодом і в Україні:
“У 90-х роках в Іваничі приїхав місіонер Беньямін Адлер, який відвідував церкви у Іваничах, що на той час будувалися, і привозив гуманітарну допомогу. Саме він звернувся до скаутів у Німеччині, чи не хотіли б вони приїхати в Іваничі та відвідати школу-інтернат. Це робилося для того, щоб молоде покоління побачило, як живуть українські дітки. В той час я була однією з тих підлітків, – мені виповнилося 14 років, коли я приїхала в інтернат. Ми привезли одяг, взуття, іграшки і продовжували цю роботу щороку. Люди, які приїжджали з року в рік у Іваничі, об’єдналися, вони заснували благодійну організацію. Це був період часу, який відкрив дещо нове у моєму житті. Візит в Україну – це те, що мене змінило та змінює німецьких підлітків.
У 2014-му році у Ерцгаузен відбувся зліт молоді, група дітей з Іваничівської школи-гімназії мали можливість побувати в Німеччині. На наступний рік заплановано, що підлітки з Німеччини приїдуть в Україну для того, щоб на рівні шкіл відбулася співпраця. Вони кожного разу вчаться у вашого народу і віддають більше, ніж мають. Це завжди спонукає до подальшої роботи”.
Директор Іваничівської благодійної організації “Незабудка” Сніжана Горбачук кожного разу, коли зустрічається з німецькими меценатами, вчиться їх наївності та відвертості:
“Слава Богу такі люди є. Вони віддають нам багато свого часу, залишають свої сім’ї та місця роботи і працюють для того, щоб додати трішки радості в наше буденне життя. Ми повинні вчитися від них бути людьми. Вони кажуть, що українці щирі, а я кажу, що німці безпосередні”.
Журналісти “БУГу” мали можливість поспілкуватися із іноземцями про їхню діяльність з допомогою перекладача Інни Хільковець, а також депутата Іваничівської селищної ради Ігоря Мороза, з ініціативи якого відбулася зустріч.
