Комуністичний острів в Іваничах: «вічний вогонь», пам’ятник радянському солдату, пусті могили та пропаганда про героїв літака, який мав бути на місці танка

Танк в Іваничах не має відношення до історичних подій селища. Він встоїть на території Меморіального комплексу на честь радянських воїнів, партизан та воїнів-земляків даремно, адже не має до селища ніякого відношення. Свого часу тут хотіли поставити літак, який нібито ( чого саме “нібито” – читайте далі) героїчно розбився біля Іванич, однак ця ідея виявилася дороговартісною. Тож привезли і встановили списаний з військової частини Володимира танк.

Журналісти БУГу продовжують досліджувати історію танка, який розташований на Меморіальному комплексі в Іваничах. Так, нагадаємо, вже вдалося з’ясувати, що цей танк не має ніякої історичної цінності, адже не брав участі в жодних боях за визволення Іваничівщини.

Замість списаного з військової частини танка мав бути літак з радянської байки

Поспілкувавшись з істориком, уродженцем Володимира, науковим співробітником Інституту історії України НАН України та викладачем Києво-Могилянської академії Віталієм Скальським, зрозуміли, що спочатку Меморіальний комплекс на честь радянських воїнів, партизан та воїнів-земляків хотіли доповнити воєнним літаком, один з яких, нібито легендарно розбився поблизу Іванич.

Існує легенда про те, як радянські пілоти направили палаючий літак в колонну німецьких військ біля Іванич. Але є докази інших знавців історії, що це всього-навсього байка, яка була популярною в тодішній радянській пропаганді. Про такі піке на техніку ворога в різних містах писали “під копірку” радянської пропаганди.

Ідея ж встановити літак в Іваничах провалилася, адже виявилась дуже дороговартісною. Тож тодішня влада “прикрасила” територію меморіального комплексу танком, який саме списали з військової частини, що у Володимирі. І зробила це просто символічно, як елемент загальної композиції. І так згодиться, так би мовити.

Тож танк в Іваничах не має ніякої цінності: ані історичної, ані матеріальної. Це зовсім не «танк-визволитель» міста, а простий Т-34, який нагадує всім про «освободітєлєй», «руській мір» і про «братні народи», які пішли війною на українські землі.

Танк – то вишенька на торті: Іваничі наповнені комуністичними символами і пам’ятниками

До речі, на території меморіального комплексу, окрім танка, ще є дві дві великі стели з іменами загиблих енкаведистів і солдат радянської армії, комуністичний, так званий “вічний вогонь”, братська могила радянських воїнів, могила героїв радянського союзу Д. З. Тарасова і Б. Д. Єрьоміна та пам’ятник солдату. Усі вони вшановують радянську армію, нівелюючи вклад і подвиг українського народу в Другій світовій. Можливо, варто привести це до ладу і “українізувати” врешті-решт?

Чергова брехня росії: герої радянського союзу, іменами яких названі вулиці Іванич, не зробили жодного подвигу?

Історик Віталій Скальський надав інформацію й документи про те, що так звані герої радянського союзу Борис Єрьомін та Дмитро Тарасов, яких у селищі особливо шанують, адже навіть дві місцеві вулиці названі на їхню честь, загинули не так героїчно, як розповіла російська пропаганда.

Співзасновник ГО “Пошук літаків в Україні”, керівник пошукової групи, автор двох книжок “Пошук літаків ДСВ в Україні” Андрій Кір’янов у своїй статті “Волинська історія, через 80 років спростовано брехню радянської влади” зазначив, що росія перекрутила факти загибелі бомбардувальників, які управляли літаком ДБ3, в зручну для себе сторону, несучи меседж “будь героєм, загинь як вони”.

Дослідник запевнив, що радянська влада приховала на 80 років справжні події того часу. Він нагадав, що 27 червня 1941 року екіпаж літака лейтенанта Тарасова з членами екіпажу – Ерьомін, Ковальський та Капустин нібито здійснив «вогняний таран» – скерував палаючий літак на колону танків і бензовозів. В результаті було знищено декілька німецьких танків та автомобілів. Тарасов та Капустин загинули на місці. Ерьомін, після приземлення попав в оточення німців, відстрілювався, був схоплений та прилюдно вбитий перед місцевими. 

Однак Кір’янов з’ясував нові факти цих подій, які суперечать загальновідомій радянській версії.

“Місце падіння відомо точне. Болотиста місцина. Мешканці стверджують що до війни тут були суцільні болота. Беремо стару карту 1934 року, точка падіння знаходиться просто у болоті. По карті генштабу 1977 року бачимо вже меліораційні канали, щоб трохи забрати звітам воду. По мапі гугл мапс полів там не було. Тобто танки та техніка проїхати там фізично навіть не могли.

Зі слів багатьох місцевих, літак просто впав в болото і вибухнув при падінні, що не сходиться з радянською версією подій. Наразі зараз там завжди болотисте місце, глибше 30-40 см вже йде вода. До речі, в радіусі 200 метрів від місця падіння, жодного шматка від танка чи якоїсь техніки немає, перевірено з металошукачем. Танки рухались би по дорозі, яка в стороні біля 300-400 метрів. Літак впав не там”, – розповідає дослідник.

Він стверджує, що зібрана ним інформація доводить, що росія перекрутила події Другої світової війни і чимало епізодів з неї просто оббрехала. Ось основні тези його дослідження:

• літак впав в болото, де танків не могло бути;
• раніше там було болото до війни, карти не брешуть, і місцеві так само кажуть;
• жодного уламку від автотехніки чи танку біля уламків літака не знайдено;
• відсутність “слідів” падіння: воронка на місці падіння біля 5-8 м в діаметрі, звичайна для такого літака, в разі тарану була би в рази більша;
• деталілітака знайдені на місці падіння – великі та в хорошому стані, а при тарані і вибуху шматки були би з 5-10 см максимум та горілі.

“Тобто тарану НЕ БУЛО! Було падіння палаючого літака в болото та загибель екіпажу. Ніхто не ставить під сумнів героїчну поведінку пілотів, вони виконували свій обов’язок та загинули”, – наголошує Кір’янов.

Дослідник наголошує, що тоді росія використала пропаганду, щоб створити цікаву і героїчну легенду. Щодо могили пілотів – то беруть сумніви, що вони там поховані, говорить дослідник.

“Місцеві згадували , що поховання було зразу після війни, але зі слів деяких місцевих – це просто могильна плита де немає рештків. Літак після вибуху фактично і лежить ще в болоті , отже ймовірно і члени екіпажу там. Але це лише припущення.

Нещодавно знайомий авіа археолог повідомив що 95 відсотків таранів 1941 року – це фейк , їх не було .. , як і в нашому випадку”.

Чому ми повинні лишати в домівці рашистську символіку, якщо нас вбивають рашисти?

Тож, як бачимо, танк, що стоїть на меморіальному комплексі не має до Іванич жодного відношення, а радянські пілоти, на честь подвигу яких поставили замість літака танк, фізично існували, але стали героями тільки через існування і впевнену діяльність радянської пропаганди.

Танк і радянські символи на меморіалі, дати “большой оттєчественной”, всюди слова “радянський… Це місце на фоні сьогоднішньої війни в країні за нашу державність і народ проти рашистів виглядає просто дико. І за нього повинні взятися влада, активісти та історики.

Якщо з танком все зрозуміло, то з могилами – треба запропонувати ініціативу з “українізації” меморіалу. Щоб забрати все “не наше”, нав’язане, щоб нас змішати і керувати, щоб нас знищити.

Хто ми, якщо будемо байдуже дивитися на острів радянізму та рашифікації прямо у нас під носом, коли наші захисники власною кров’ю і потом виборюють назад кожен метр нашої святої української землі з лап окупантів? Це їх, наших українських Героїв ми маємо увіковічнювати! Чи вам байдуже, мешканці Іванич?

Читайте також:

У Володимирі декомунізували ще один радянський пам’ятник.

Ні радянським пам’ятникам! У Володимирі вирішили демонтувати танк.

Танк в Іваничах навіть не хитається: чому в селищі не говорять про знесення радянського пам’ятника

Танк в Іваничах немає ніякої історичної цінності, – директорка музею