Чому стіни раніше фарбували наполовину: несподіване пояснення

У школах, лікарнях та житлових будинках часів Радянський Союз роками дотримувалися однакового оформлення стін: темний низ і світлий верх. Такий підхід був не випадковим — за ним стояли практичні, економічні та психологічні причини.

Про це пише ТСН.

Зручність і чистота

У громадських приміщеннях стіни швидко забруднювалися через постійний контакт із руками, сумками та одягом. Тому нижню частину покривали темною олійною фарбою, яка була міцною, легко милася та приховувала сліди зносу. Висоту фарбування зазвичай обирали до рівня плечей дорослої людини — саме там накопичувалося найбільше бруду.

Економія матеріалів

Олійна фарба коштувала дорожче, ніж побілка, тому її використовували лише там, де це було необхідно. Верхню частину стін фарбували вапном — дешевим і простим у догляді матеріалом. Такий підхід дозволяв зменшити витрати та швидко оновлювати інтер’єр без повного ремонту.

Краще освітлення

У багатьох під’їздах і коридорах було мало світла, а електроенергію намагалися заощаджувати. Світлий верх і біла стеля відбивали навіть слабке освітлення, роблячи приміщення візуально яскравішим і просторішим.

Психологічний ефект

Поєднання темного низу та світлого верху створювало відчуття стабільності та гармонії. Такий дизайн нагадував природний поділ: земля внизу, небо вгорі. Часто використовували зелені або сині відтінки, які заспокоювали та сприяли концентрації — особливо в школах і лікарнях.

Отже, «напівпофарбовані» стіни в радянських будівлях були результатом продуманого підходу, що поєднував практичність, економію та турботу про комфорт людей.